Історіографічні дослідження в Україні

«ІСТОРІОГРАФІ́ЧНІ ДОСЛІ́ДЖЕННЯ В УКРАЇ́НІ» Виходили 1968–73 у Києві як щорічники «Історіографічні дослідження в Українській РСР», від 1997 — сучасна назва. Засн. з ініціативи Ф. Шевченка, видавець — Інститут історії АН УРСР (нині Інститут історії України НАНУ). Ред. — Ф. Шевченко (вип. 1–2), І. Гуржій (вип. 3– 5), П. Калениченко (вип. 6). Виходить українською мовою; наклад 100–300 прим. Друкують розвідки з історії істор. науки, наук. т-в, інституцій та часописів, проблем. і регіон. історіографії, біоісторіографії, теорії, методології, суміж. галузей та дисциплін; а також статті, присвяч. пам’яткам істор. думки, бібліогр. огляди, матеріали, рецензії. Серед авторів — І. Гуржій, Я. Дзира, Я. Калакура, П. Калениченко, Л. Коваленко, Н. Комаренко, М. Котляр, Ю. Мицик, В. Панібудьласка, А. Санцевич, В. Сарбей, Г. Сергієнко. Від 5-го вип. вилучали окремі статті Ф. Шевченка, О. Апанович, Я. Дзири та ін. Наклад 6-го вип. майже повністю знищений за вказівкою керівництва КПУ. Спецвип. присвяч. відомим ученим; зб. наук. праць: вип. 7 (1997) — пам’яті Ф. Шевченка (відп. ред. — Ю. Пінчук); вип. 8 (1998) — на пошану Ю. Пінчука (відп. ред. — О. Реєнт); вип. 9 (1999) — пам’яті В. Сарбея (відп. ред. — В. Смолій), вип. 10 (2000; об’єднаний з наук. зб. «Спец. істор. дисципліни: питання теорії та методики») — на пошану В. Смолія (відп. ред. — М. Дмитрієнко, Ю. Пінчук); вип. 11 (2002) — на пошану Р. Симоненка; вип. 12 (2003) — «Визначні постаті української історіографії XIX– XX ст.»; вип. 13 (2003) — на пошану П. Калениченка; вип. 14 (2004) — зб. наук. праць з проблем біоісторіографії, проблем., регіон. та інституціонал. історіографії тощо; вип. 15 (2005) — «Визначні постаті укр. історіографії XIX– XX ст.»; вип. 16 (2005) — «Михайло Максимович і українська історична наука: Мат. круглого столу, провед. в Інституті історії України НАНУ 10 листоп. 2004 р. з нагоди 200-річчя від дня народж. М. Максимовича» (відп. ред. усіх — Ю. Пінчук); вип. 17–19 (2007–08, відп. ред. — О. Удод) видано як зб. наук. праць.

Завантажити статтю