Імунодіагностика

ІМУНОДІАГНО́СТИКА (від імуно… і діагностика) — сукупність принципів та методів діагностики, заснованих на використанні феномену специфічного імунного розпізнавання чужорідних структур (антигенів) рецепторами імунної системи. Основою імунодіагност. методів, як правило, є виявлення антигенів чи антитіл шляхом реєстрації та кількіс. оцінки результату їх специфіч. взаємодії. Також з діагност. метою використовують клітинні імунні реакції in vivo (шкірна проба на алергенність лікар. засобів, реакція Манту на туберкульоз тощо) та in vitro (реакція бласт-трансформації лімфоцитів, гамма-інтерфероновий тест). Для виявлення інфекц. захворювань методами І. використовують пряму ідентифікацію — встановлення наявності в клін. матеріалі антигенів збудника або біомолекул — маркерів захворювання, пов’язаних з певним патол. станом, та непряму ідентифікацію — встановлення наявності в організмі хворого антитіл та (або) сенсибілізованих Т-клітин, специфічних до антигенів або біомолекул збудника, що опосередковано свідчить про можливий контакт організму з відповід. збудником. Імунодіагност. методи застосовують для діагностики онкол. захворювань (виявлення пухлино-асоційованих антигенів або онкомаркерів), аутоімун. хвороб, алергіч. станів, вагітності, станів з ризиком тромбоутворення тощо. Діагност. набори, у яких використовують принцип реакції антиген–антитіло для виявлення патол. процесу, називають імунол. тест-системами. Розрізняють серологічні та імунохім. методи І. Перші (аглютинація, преципітація, реакція зв’язування комплементу) ґрунтуються на прямому виявленні утвор. комплексів антиген–антитіло, в імунохім. методах для візуалізації імун. комплексів використовують мітку, пов’язану з одним із компонентів реакції антиген–антитіло (див. Імунохімія). Залежно від типу мітки імунохім. методи поділяють на імуноензиматичні (мітка — ензим), радіоімунні (мітка — радіоактив. ізотоп), імунофлуоресцентні (мітка — флуоресцентна речовина) та імунохроматографічні (мітка — колоїдне золото або ін. колоїд). Якщо в імунохім. методах один із компонентів реакції антиген–антитіло пов’язаний з твердою фазою (полістиролом, нітроцелюлозою), їх називають твердофазними. У більшості сучас. імунол. тест-системах застосовують метод твердофаз. імуноензиматич. (імунофермент.) або імунохроматогр. аналізу (напр., тест на вагітність).

Завантажити статтю