Екологія культурна
ЕКОЛО́ГІЯ КУЛЬТУ́РНА — філософська школа. Засн. представниками неоеволюціонізму у серед. 20 ст. Л. Вайтом і Дж. Стюардом. Вони обґрунтували положення про те, що еволюція культури визначена потребою адаптації конкрет. суспільства до природ. умов, відбувається за рахунок збільшення ефективності використання природ. ресурсів, що призводить до зростання чисельності насел., продуктивності праці та екон. спеціалізації й залежить від рівня технол. динаміки суспільства. Е. к. вивчає особливості використання й моделі поведінки суспільства, пов’язані з технологіями освоєння продовол. та ін. природ. ресурсів; специфіку взаємоадаптації різних частин культури. Е. к. прагне пояснити походження міжкультур. відмінностей, заг. закономірності культурно-природ. взаємодії; а також знайти відповідь на питання, чи вимагає пристосування суспільств до довкілля вироблення особливих моделей поведінки або достатньо закріплення вже властивих культурі рис.
У СРСР школа Е. к. виникла у 1970-х рр. і трактувалася як дисципліна на перетині етнографії з екологією людини, а також з етногеографією, етнодемографією та етніч. антропологією. На актуальність проблем Е. к. особливу увагу звернув Д. Лихачов, наголошуючи на тому, що екологія не обмежується завданнями збереження біосередовища; для людини цінним є також середовище, створене культурою його предків і нею самою. В Е. к. акцентують увагу на аналізі різних аспектів адаптації суспільства до довкілля; при цьому культуру розглядають як механізм, за допомогою якого така адаптація здійснюється. Див. також Екологічна культура.
Рекомендована література
- Лихачев Д. С. Прошлое — будущему. Москва, 1985;
- Крисаченко В. С. Екологічна культура: теорія і практика. К., 1996;
- Аносов И. П., Кулинич Л. Я. Основы эволюционной теории: Учеб. пособ. К., 1999;
- Андрушенко В. П. Організоване суспільство. К., 2005;
- Дулин П. Г. Потенциал духовных ценностей и консолидации украинского общества. Н., 2009.
Завантажити статтю
