Демографічний інститут УАН

ДЕМОГРАФІ́ЧНИЙ ІНСТИТУ́Т УАН — перша у світі спеціалізована науково-дослідна установа демографічного спрямування. Засн. 1918 у Києві в числі перших інституцій УАН з ініціативи М. Туган-Барановського. Розпочав роботу в січні 1919. Створення Інституту стало подією у світ. демогр. науці, оскільки вперше з’явився окремий наук. осередок кооперації зусиль демографів. До цього фахові демографи в Україні, як і в усьому світі, працювали у складі університет. каф. соціології, політекономії, статистики, а також як службовці органів держ. статистики. Незмін. дир. Інституту — М. Птуха, серед ін. співроб. — В. Воблий, Ю. Корчак-Чепурківський, П. Пустоход, М. Трацевський. Інститут створювався у склад. соц.-екон. умовах, тому чисельність штат. працівників не перевищувала 15-ти осіб. Лише після приєднання до нього Каф. санітарії та гігієни ВУАН із сан.-демогр. і сан.-статист. кабінетами заг. чисельність співроб. Інституту, який отримав назву Інститут демографії і сан. статистики ВУАН, зросла вдвічі. Інститут залишив наступ. поколінням укр. демографів велику та цінну наук. спадщину (14 томів «Праць»), цікаву не лише для демографів, а й представників суміж. дисциплін. Для проведення дослідж. було залучено позаштат. працівників на постій. і тимчас. основі, переважна більшість яких працювала у Центр. статист. упр. УРСР. Використовуючи зарубіжні напрацювання і знач. досвід організації статист. дослідж., що їх проводили земські статистики Рос. імперії, за короткий час вдалося створити в УРСР держ. демогр. службу європ. рівня, що не мала аналогів у ін. респ. СРСР. Демостатист. напрацювання укр. демографів використовували у своїх дослідж. знані європ. учені. Досить швидко Україна стала одним із лідерів демографії в СРСР та світі. Кооперація штат. співроб. із позаштат., кількість яких іноді у 2–3 рази перевищувала кількість штат. (серед яких був корифей укр. демографії А. Хоменко), дала можливість проводити систематичну роботу із формування статист. бази демогр. дослідж. (архів не зберігся). Разом зі співроб.-демографами Центр. статист. упр. УРСР були зібрані по 9-ти губерніях, проаналізовані з огляду на неповноту і помилки, систематизовані й доповнені за єдиною методикою, поправлені у зв’язку зі змінами територіал. меж, зведені по Україні й видані матеріали щодо природ. руху насел. за 1867–1914 і санітар. статистики за 1876–1914. На основі створеної демостатист. бази співроб. Інституту здійснювали емпіричні й теор. дослідж. за напрямами: вивчення природ. руху насел. України (зокрема в істор. контексті), створення демогр. прогнозів, удосконалення методики демогр. аналізу (побудова таблиць смертності й середньої тривалості життя, вивчення дит. смертності, дослідж. шлюбності насел. шляхом побудови індексів шлюбності та ін.), узагальнення історії, методики й організації переписів населення. Метод. розробки Інституту ввійшли до арсеналу аналіт. засобів сучас. демографії, а підготовлена й опубл. бібліографія з демографії за 1914–28 (В. Рєзников) є важливим демоістор. джерелом. 1938 Інститут ліквідований, а його провідні працівники заарешт. за звинуваченнями політ. характеру. Засекречення демогр. інформації не давало можливості продовжувати ґрунтовні й об’єктивні дослідження. Функції Інституту демографії і сан. статистики були покладені на відділ статистики Інституту економіки АН УРСР, де вони звелись до дослідж. переважно істор. характеру та узагальнення методики переписів населення. Лише наприкінці 1966 організований відділ демогр. дослідж., який працював у складі Інституту економіки НАНУ до кін. 2003 і здійснював пошуково-фундаментал. та аналіт. розробки у контексті продовження традицій, сформованих у Д. і. УАН. 2002 створ. Демографії та соціальних досліджень Інститут НАНУ як нова наук. установа.

Завантажити статтю