Гуцульська республіка
ГУЦУ́ЛЬСЬКА РЕСПУ́БЛІКА — територіально-державне утворення на Закарпатті. Проголошена 5 січня 1919 у с. Ясіня (нині Рахів. р-ну Закарп. обл.) Укр. нар. радою під керівництвом С. Клочурака, створ. 8 листопада 1918 для боротьби за возз’єднання Закарпаття з Україною. При Раді, яка була найвищим органом влади, діяли секції: військ. і зовн. зв’язків, внутр. справ, харчова, госп., освіти та шкільництва, а також пропаганди з центром у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ). Загони Гуцул. нар. оборони (бл. 1100 осіб), які за допомогою старшин УГА роззброювали угор. війська, поширили її вплив майже на всю Гуцульщину, зокрема міста Рахів, Великий Бичків (нині смт Рахів. р-ну Закарп. обл.) та Сигіт Мармароський (нині м. Сіґету-Мармацієй, Румунія). Г. р., ведучи постійну боротьбу проти угор. і румун. військ, проіснувала до 11 червня 1919, коли Закарпаття за Сен-Жермен. мирним договором стало автоном. частиною Чехо-Словаччини.
Рекомендована література
- Кудей З. Гуцульська республіка. Ч. 1–2. Л., 1937;
- Клочурак С. До волі. Спогади. Нью-Йорк, 1978;
- Пінаш-Косівський В. У витоків Гуцульської Республіки // Гуцульщина. Верховина, 1995. № 2;
- Верига В. Визвольні змагання в Україні (1914– 1923): В 2 т. Л., 1998.
Завантажити статтю
