Кравчук Олексій Анатолійович
КРАВЧУ́К Олексій Анатолійович (03. 04. 1963, м. Лієпая, Латвія) — актор, режисер, педагог. Син Анатолія та Ірини Кравчуків, онук С. Кореняка. Заслужений діяч мистецтв України (2012). Премія ім. В. Блавацького (2008). Закінчив акторський (1988; курс О. Сердюка) та режисерський (1995; курс О. Барсегяна) факультети Харківського інституту мистецтв. Грав 1985–88 у Харківському українському драматичному театрі ім. Т. Шевченка. 1988–91, 1999–2012 — актор, водночас 2006–12 — директор Львівського молодіжного театру ім. Леся Курбаса; 1995–99, 2012 — режисер Донецького українського музично-драматичного театру; 2000–02 — виконувач обов’язків головного режисера Першого українського театру для дітей та юнацтва (Львів); від 2012 — головний режисер Луганського театру ляльок. За сумісництвом викладав у Львівському університеті (2001–05). К. — універсальний актор, зображує як комедійних, так і драматично-трагічних героїв, його манері гри притаманні простота і змістовність. Як режисер приділяє велику увагу створенню сценічними засобами художніх образів, ідей, що розкривають зміст вистав; знаходить сучасний аспект у постановках на історичну тематику.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Юда, Командор («На полі крові», «Камінний господар» Лесі Українки), Семянніков, Офіцер («Між двох сил» В. Винниченка), Потвора, Памва («Благодарний Еродій», «Наркіс» за Г. Сковородою), Старий («Сад нетанучих скульптур» за Л. Костенко), Олексій («Кабанчик» В. Розова), Лопахін («Садок вишневий» за А. Чеховим), Раскольников («Сни» за романом «Злочин і кара» Ф. Достоєвського), Злодюжка («Оперетка» В. Ґомбровича), Калігула (однойменна п’єса А. Камю), Король («Двір Генріха ІІІ» за А. Дюма).
- Основні вистави
- «Учитель танців» Лопе де Веґи (1995), «Закон» В. Винниченка (1996), «Піґмаліон» Б. Шоу (1997, також роль Гіґґінса), «Отак загинув Гуска» М. Куліша, «Як важливо бути серйозним» О. Вайлда (обидві — 1998), «Золотий човник» за п’єсою «Івасик-Телесик» М. Кропивницького, «Зайчик-хвалько» С. Михалкова (обидві — 2002), «Чекаючи на Годо» С. Беккета (2006, також роль Естрагона; Ґран-Прі Міжнар. фестивалю антич. мистецтва «Боспорські агони», м. Керч, АР Крим, 2006; обл. премія ім. Б. Романицького, 2007), «Кольори» П. Ар’є, «Шестеро персонажів у пошуках автора» Л. Піранделло (обидві — 2008), «Гамлет» В. Шекспіра, «Смерть Тарєлкіна» О. Сухово-Кобиліна, «Оскар…» за Е.-Е. Шміттом (усі — 2011), «Маскарад» М. Лермонтова (2012), «Синій птах» М. Метерлінка (2013).
Рекомендована література
- Козирєва Т. Кравчук: на «території» без кордонів // ДТ. 2008, 25 квіт.;
- Її ж. П’ять фарб життя // День. 2009, 28 січ.
Завантажити статтю
Людина 
