Крапива Кіндрат
КРАПИВА́ Кіндрат (Крапіва Кандрат; справж. — Атрахович Кіндрат Кіндратович; Атраховіч Кандрат Кандратавіч; 22. 02(05. 03). 1896, с. Низок, нині Узден. р-ну Мінс. обл. — 07. 01. 1991, Мінськ) — білоруський письменник, драматург, мовознавець. Доктор філологічних наук (1953), академік АН Білоруської РСР (1950). Член СП СРСР (1934). Нар. письменник Білоруської РСР (1956). Герой Соц. Праці (1975). Заслужений діяч науки Білоруської РСР (1978). Сталін. премії (1941, 1951), Державна премія СРСР (1971). Учасник 1-ї, рад.-фін. і 2-ї світ. воєн. Бойові та держ. нагороди СРСР. Закін. Білорус. університет (Мінськ, 1930). Учителював. 1932–36 — завідувач відділу ред. ж. «Полымя рэвалюцыі»; 1945–47 — гол. ред. ж. «Вожык»; 1947–52 — зав. сектору мовознавства Інституту літ-ри та мови АН Білоруської РСР; 1952–56 — директор, 1982–89 — провідний науковий співробітник Інституту мовознавства АН Білоруської РСР; 1956–82 — віце-президент АН Білоруської РСР (усі — Мінськ). Автор літ.-крит. і публіцист. статей, праць з білорус. лексикографії; один із наук. ред. (спільно з Якубом Коласом і П. Глєбкою) рос.-білорус. словника (1953), наук. ред. білорус.-рос. словника (1962; 1989), тлумач. словника білорус. мови у 5-ти т. (1977–84). Дебютував 1922 вірш. фейлетонами, байками, від 2-ї пол. 1930-х рр. писав переважно п’єси на морал.-етичні та філос. теми. Популярність здобули його комедії «Хто смяецца апошнім» (1939), «Пяюць жаваранкі» (1950; обидві екранізов. відповідно 1955 і 1953, реж. В. Корш-Саблін), «Брама неўміручасці» (1973; Державна премія Білоруської РСР ім. Якуба Коласа, 1974) та драма «Зацікаўленая асоба» (1953), що ставилися і в театрах України. Переклав білорус. мовою окремі твори Д. Фонвізіна, І. Крилова, О. Пушкіна, М. Гоголя, О. Островського, А. Чехова, В. Маяковського, О. Твардовського, Т. Шевченка (вірш «Суботаў» // «Полымя рэвалюцыі», 1939, № 3; поеми «Наймічка» // «Выбраныя творы», 1941; «Кабзар», 1952; «Вялікі лёх» // «Кабзар», 1952; послання «І мёртвым, і жывым…» // «Выбраныя вершы і паэмы», 1948; «Кабзар», 1952; усі — Мінськ), Остапа Вишні та ін. Низку творів К. українською мовою переклали С. Пилипенко, Д. Білоус, Г. Вігурська, С. Воскрекасенко, В. Лагода, А. Лисенко, Ю. Назаренко, П. Нечай, В. Юхимович, М. Яровий. Одну з вулиць Мінська названо його ім’ям.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Збор твораў. Т. 1–5. Мінск, 1974–76; Выбраныя творы. Т. 1–2. Мінск, 1986; укр. перекл. — Крапівині байки. Х., 1928; 1930; Кінець дружби: П’єса. Х., 1936; З народом: Драма. К., 1950; Співають жайворонки: П’єса. К., 1951; Хто сміється останнім: Комедія. К., 1953; Брама невмирущості. К., 1974.
Рекомендована література
- Усікаў Я. Драматургія Кандрата Крапівы. 1953;
- Бугаеў Дз. Зброяй сатыры, зброяй праўды. 1971;
- Лаўшук С. Канрат Крапіва і беларуская драматургія. 2002;
- Сабалеўскі А. Кандрат Крапіва: Постаць і творы. 2003 (усі — Мінськ).
Завантажити статтю
