Красковський Іван Гнатович
КРАСКО́ВСЬКИЙ Іван Гнатович (24. 06. 1880, с. Дубичі Гроднен. губ., нині Польща — 23. 08. 1955, Братислава) — громадсько-політичний діяч. Батько Л. Красковської. 1903–05 навч. на істор.-філол. факультеті Варшав. університету, звідки звільнений за участь у нелегал. студент. гуртку, 1907 закін. С.-Петербур. університет. 1907–14 вчителював у м. Вільно (нині Вільнюс), 1915 переїхав до Києва. 1916 обраний чл. комітету Всерос. союзу міст Пд.-Зх. фронту. Як чл. УПСФ навесні 1917 брав участь у рев. подіях. Наприкінці квітня рос. урядом признач. комісаром Терноп. губ. Воєн. генерал-губернаторства областей Галичини і Буковини, зайнятих за правом війни. Від грудня — товариш ген. секр. внутр. справ В. Винниченка в уряді УНР. У період Української Держави — співроб. МЗС, після утвердження Директорії — товариш Міністра закордон. справ, згодом — голова Укр. дипломат. місії на Кавказі, посол УНР у Грузії. На еміграції мешкав у Польщі, Литві, Латвії. 1925 переїхав до СРСР, поселився у Мінську, працював у Держплані Білорусі та викладав у Білорус. університеті. 1930 переведений до Москви на роботу в Держплан СРСР. У грудні того ж року заарешт. у сфабриков. справі білорус. націонал-демократів і 1931 висланий до м. Самара (РФ), де працював у плановому управлінні. У листопаді 1937 повторно заарешт., у березні 1940 звільнений. Відтоді учителював, 1949 вийшов на пенсію. 1953 переїхав до дочки у Чехословаччину. Реабіліт. 1962.
Рекомендована література
- Сергійчук В. Іван Красковський — творець кавказької політики // Над Бугом і Нарвою. 2000. № 4;
- Гаврилюк Ю. За свободу України та Білорусі. Штрихи до біографії Івана Красковського — педагога та дипломата // День. 2005, 4 листоп.
Завантажити статтю
Людина 
