Географія промисловості

ГЕОГРА́ФІЯ ПРОМИСЛО́ВОСТІ — галузь економічної і соціальної географії, що вивчає територіальну організацію промислового виробництва, його зв’язки з природно-ресурсним середовищем. Г. п. досліджує також закономірності пром. комплексоутворення, вплив на соц.-екон. розвиток регіонів, роль промисловості у формуванні зовн.-екон. зв’язків країни тощо. Об’єктами вивчення є пром. підприємства, міжгалуз. та територ. пром. комплекси, їх взаємозв’язки з ін. ланками господарства, зокрема вироб., соц. і ринк. інфраструктурами, труд. ресурсами, природ. середовищем тощо. Осн. напрями Г. п.: загальний, географія міжгалуз. пром. комплексів, регіональний. Заг. Г. п. вивчає закономірності, принципи і чинники розміщення промисловості та її окремих галузей і вироб-в, формування її територ.-галуз. структури, розвиток пром.-територ. комплексів і систем та корпоратив. об’єднань; територ. структуру інвестицій в осн. капітал промисловості та територ. організацію інновац. процесу у ній; особливості пром. природокористування; вплив пром. виробництва на соц.-екон. розвиток територій; а також розробляє теор.-методол. засади пром. районування та обґрунтовує напрями вдосконалення територ. організації промисловості з метою підвищення її конкурентоспроможності. Географія міжгалуз. пром. комплексів (паливно-енергет., гірн.-металург., хім., лісопром. тощо) досліджує закономірності та чинники їх формування і розміщення, форми територ. організації, взаємозв’язки з природ. середовищем, участь у зовн.-екон. діяльності, особливості адаптації до ринк. умов господарювання; обґрунтовує шляхи підвищення ефективності їх функціонування, вдосконалення територ. структури, ресурсовикористання тощо. Регіонал. Г. п. вивчає особливості та рівні розвитку промисловості регіонів, її роль у формуванні просторового каркасу територ. розвитку країни; вплив сучас. інновац. форм територ. організації на ефективність функціонування пром. виробництва у регіонах; участь промисловості у формуванні фінанс. потенціалу та зовн.-екон. діяльності регіонів, її вплив на регіонал. розвиток тощо. Перші концепції геогр. розміщення промисловості за кордоном розробили наприкінці 18 ст. послідовники вчення англ. науковців Д. Рікардо та А. Сміта. Подальший розвиток Г. п. зумовлений практ. потребами економії витрат на виробництво за рахунок рац. територ. розміщення пром. об’єктів. Найбільш відомими зарубіж. теоріями геогр. розміщення промисловості у 20 ст. були теорії «штандорта» (А. Вебер, Ф. Паландер, Е. Гувер), «просторової економіки» (А. Льош, Ф. Феттер), «територіальних меж прибутковості» (Е. Ровстрон, Д. Сміт), «поведінкової матриці» (А. Пред), «кластерів» (М. Портер) та ін. З переходом економічно розвинутих держав світу до постіндустріал. суспільства актуальність дослідж. у галузі Г. п. не зменшилася. Свідченням актуальності проблематики Г. п. є активна діяльність Комісії з проблем організації індустріал. простору, що функціонує під егідою Міжнар. геогр. союзу.

В Україні впродовж 20 ст. структура Г. п. значно диверсифікувалася, розширився діапазон підходів та методол. засад: від суто галузево-статистич. на поч. 20 ст. та комплексних у 50– 70-х рр. до системно-регіональних у наш час.

Становлення вітчизн. Г. п. та виділення її в окрему галузь екон. географії відбулося наприкінці 20-х рр. 20 ст. і було пов’язане з діяльністю І. Шимоновича, М. Шрага, І. Зільбермана та ін. У період рад. модернізації та розвитку промисловості 30–50-х рр. 20 ст. окремі проблеми Г. п. України знайшли висвітлення в працях В. Садовського (критика форм та засобів рад. індустріалізації, її територ. особливості), К. Воблого (проблеми розвитку та розміщення металург., текстил. та цукр. пром-стей), Я. Фейгіна (питання екон. ефективності розміщення галузей промисловості в умовах планової економіки) та ін. Найбільшого розвитку Г. п. досягла в Україні в 60–80-і рр. Проблемам Г. п. та поліструктур. аналізу промисловості України присвяч. дослідж. Л. Корецького, М. Паламарчука, В. Поповкіна, П. Волобоя; пром. комплексоутворення — М. Шрага, Ф. Заставного, І. Горленко, О. Шаблія, О. Топчієва, М. Пістуна, С. Іщука та ін. У складі Г. п. у 2-й пол. 20 ст. активно розвивалася пром. картографія (Л. Руденко, Я. Жупанський та ін.). Наприкінці 20 — на поч. 21 ст. набула розвитку регіонал. Г. п. Найінтенсивніше вивчалися проблеми пром. районування (С. Іщук), сучасні механізми формування пром. територ. систем (В. Захарченко), особливості територ. організації промисловості в сучас. умовах та її вплив на регіонал. розвиток (Г. Підгрушний). В Україні пром. лідерство належить Донбасу і Придніпров’ю, Київ. та Харків. обл. Відсталими залишаються деякі зх., центр. та пн. обл. (Волин., Чернів., Черніг., Кіровогр. тощо). У промисловості більшості регіонів країни зберігаються тенденції неефектив. ресурсо- та енерговикористання. У той же час посилюється адаптація до нових умов господарювання, що проявляється у зростанні пром. виробництва.

Розмір шрифту

Географія промисловості

Рекомендована література

Інформація про статтю

Схожі статті