Гілельс Еміль Григорович
ГІ́ЛЕЛЬС Еміль Григорович (06(19). 10. 1916, Одеса — 14. 10. 1985, Москва) — піаніст. Народний артист СРСР (1954). Сталін. (1946) та Ленін. (1962) премії. Почес. чл. Королів. академії музики у Лондоні (1969), Муз. академії у Будапешті (1970) та Нац. академії «Санта Чечилія» у Римі (1980). Лауреат Міжнар. конкурсів піаністів у Відні (1936, 2-а премія) та Брюсселі (1938, 1-а премія). Закін. Одес. консерваторію (1935), Школу вищої виконав. майстерності Моск. консерваторії (1938; викл. Г. Нейгауз). Дебютував 1929 в Одесі. Від 1935 — у Москві. 1938–76 викладав у Моск. консерваторії (від 1952 — проф.). У репертуарі — музика від епохи бароко до сьогодення. Серед трактувань Г., які стали класикою світ. виконав. майстерності, — твори В.-А. Моцарта, Л. ван Бетговена, Й. Брамса, П. Чайковського та ін. Виступав також в ансамблях, зокрема в тріо з Л. Коганом та М. Ростроповичем. Гастролював у понад 27 країнах Європи, Азії та Пн. Америки. На будинку, у якому жив Г., відкрито мемор. дошку. В Одесі проведені Міжнар. конкурси піаністів пам’яті Г. (2001, 2003).
Рекомендована література
- Дельсон В. Эмиль Гилельс. Москва, 1959;
- Хентова С. М. Э. Гилельс. Москва, 1967;
- Баренбойм Л. А. Э. Гилельс: Творческий портрет артиста. Москва, 1990.
Завантажити статтю
Людина 
