Гірничорудний інститут Державний науково-дослідний

ГІРНИЧОРУ́ДНИЙ ІНСТИТУ́Т Державний науково-дослідний (ДНДГРІ) — науково-дослідна установа, що розробляє методи проведення гірничих робіт та технології видобутку. Засн. 1933 у м. Кривий Ріг (Дніпроп. обл.) з метою наук.-тех. забезпечення нарощування об’ємів та підвищення ефективності видобутку руди в Криворіз. залізоруд. та Нікопол. марганц. басейнах. У перші роки роботи Інституту були закладені наук. основи експлуатації родовищ, методи збагачення бідних заліз. руд, комплекс заходів у галузі вентиляції, боротьби з пилом, зниження шуму та вібрації, основи служби рудничої геології. До та після 2-ї світової війни на основі ряду відділів ДНДГРІ створені інститути: Механобрчормет, ВНІПІрудмаш, ВНДІБТГ, ДонНДГРІ, ВостНДІГРІ. Понад 25 р. ДНДГРІ був гол. установою з підзем. видобутку руд чорних металів у СРСР та відкритого розроблення їх в Україні, постійно залучався до створення технології видобутку на підприємствах чорної та кольор. металургії у СРСР і за кордоном (Індія, Німеччина, Чехія, Словаччина, Югославія, Румунія, Болгарія, Куба, Китай).

Осн. напрями наук. роботи: видобуток заліз., марганц. руди, руд кольор., рідкоземел. та коштов. металів відкритим і підзем. способами; упр. гірн. тиском, гірн. удари, зсування гірн. виробок, бортів кар’єрів та відвалів; рудн. геологія та гідрогеологія; комплексне використання мінерал. сировини, зокрема техноген. родовищ. Вперше у світ. практиці створ. і впровадж. методи відбою руди за допомогою глибоких свердловин, буровий агрегат з пневмоударником, технологію випуску та доставки руди з використанням вібрацій. конвеєрів під завалом, видобуток з підповерхн. обваленням і поверхн. випуском, конструкції зарядів вибух. речовин з детонацій. хвильоводом. На марганцеворуд. шахтах за розробками ДНДГРІ впроваджено повну конвеєризацію і поточну технологію видобутку механіз. лавами. Створ. якісно новий буровий інструмент, шламові насоси та тягодуттєві машини. Серед відомих науковців Інституту — Ю. Мец, Г. Малахов, В. Натаров, Г. Тохтуєв, В. Кармазін, О. Черненко, Е. Корнет, В. Цариковський, М. Дядечкін, В. Ніконець. Першим дир. Інституту був В. Адамчук, від 1993 — В. Близнюков.

Завантажити статтю