Гофштейн Давид Наумович

ГОФШТЕ́ЙН Давид Наумович (24. 06(06. 07). 1889, м. Коростишів, нині Житомир. обл. — 12. 08. 1952, Москва) — поет, перекладач, громадський діяч. Батько І. Гофштейна. Член ВУСПП (1927), СПУ (1934), Євр. антифашист. комітету (ЄАК, 1942–48). Один із засн. «київ. періоду» поезії мовою ідиш. Навч. у євр. початк. школі (хедері), приват. учителів. Під час військ. служби на Закавказзі (1912–13) екстерном склав іспити за курс гімназії. 1913–17 навч. у Петрогр. психоневрол. (нині С.-Петербург) та Київ. комерц. інститутах, слухав лекції на філол. факультеті Університету св. Володимира у Києві. У 15 р. почав учителювати. Вірші писав з 9-ти р. на івриті, згодом — укр. і рос. мовами, від 1909 — на ідиш. 1917 дебютував нарисом («У селі») у г. «» («Новий час», Київ), де працював кореспондентом, літ. ред. (1917–21). Редагував альманах («Рідне», 1918–20), збірки молодих поетів у видавництві «» («Зростання», 1919– 21; обидва — Київ). Перша зб. віршів («Біля доріг», К., 1919) та кн. «» («Сум» К., 1922; ілюстрована М. Шагалом), написані мовою ідиш, засвідчили про нову епоху в євр. поезії. Майстер вираз. образів, суворого і стриманого слова, лірич. колорит. вірша з енергій. та мелодій. ритмом, асонансами. Його твори перекладали П. Тичина, М. Рильський, Г. Кочур, М. Лукаш, Л. Костенко та ін. Працював ред. у видавництвах: «» («Потік» — євр. секція ЦК РКП(б); Москва), «» («Культурна Ліга», Київ, 1923–24), «Школа и книга» (Москва, 1924–25). Відвідував Берлін, Ляйпциґ, Тель-Авів. 1927 обраний до бюро євр. секції ВУСПП, від 1928 — чл. редколегії її ж. «Проліт» (Харків). Викладав літературу в Музаводрам. інституті (Київ, 1927–34). Від 1934 — на творчій роботі. Працював у галузі теорії літ-ри; автор підручників для труд. шкіл. Перекладав мовою ідиш твори Т. Шевченка, з яких укладено «» («Збірник для дітей», Х., 1937), кн. («Вибрані твори», К., 1939; містить переклад повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали»); також окремі твори І. Франка, Лесі Українки, М. Коцюбинського, П. Тичини, М. Рильського, О. Пушкіна, В. Маяковського, Дж. Байрона, М. де Сервантеса, Е.-Л. Войнич, Ш. Руставелі та ін.; з нар. епосу — «Слово о полку Ігоревім» та «Давид Сасунський»; для євр. театру — п’єси Ж.-Б. Мольєра, Ф. Шіллера, П.-О. Бомарше. 1941–44 — співроб. Об’єдн. інституту сусп. наук АН УРСР (Уфа, Москва), активно співпрацював з ЄАК та в євр. секції СПУ. Наприкінці 1944 повернувся до Києва. Заарешт. у вересні 1948 у т. зв. «Справі ЄАК». Слідство тривало 4 р. 1952 засудж. до розстрілу. Реабіліт. посмертно. 1987 в Ізраїлі запроваджено Міжнар. літ. премію ім. Г.

Завантажити статтю