Веселовська Зінаїда Миколаївна
Визначення і загальна характеристика
ВЕСЕЛО́ВСЬКА Зінаїда Миколаївна (21. 06(04.07). 1900, Харків — 28. 06. 1986, там само) — мовознавець. Кандидат філологічних наук (1939). Закінчила Харківський ІНО (1923), де відтоді працювала: 1928–30 — науковий співробітник; 1931–34 — науковий співробітник Харківської філії Інституту мовознавства. Викладала у Харківському педагогічному інституті іноземних мов (1934–56, з перервами) та Харківському університеті (1951–55, 1960–61). Досліджувала питання акцентології, зокрема історичної, лексикології, лінгвостилістики. Підготувала розділ «Інтонація» до колективної праці «Підвищений курс української мови» (Х., 1931).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Мова «Лексикону» Памви Беринди // Зап. Істор.-філол. відділу УАН. 1927. Кн. 13–14; Мова Г. Квітки-Основ’яненка // Наук. зап. Харків. н.-д. катедри мовознавства. Х., 1927; Народна українська й російська термінологія культури конопель та льону. Х., 1929; Український наголос у «Лексиконі» П. Беринди // Зап. Істор.-філол. відділу УАН. 1929. Кн. 21–22; Нарис фонетики і морфології робітничої мови. Х., 1934; Зміни в наголосі дієслів 2-ї дієвідміни на –и– у східнослов’янських мовах // Наук. зап. Харків. пед. інституту іноз. мов. 1958. Т. 4; Дублетні наголоси в сучасній українській літературній мові // УМШ. 1960. № 2; Наголос у східнослов’янських мовах початкової доби формування російської, української та білоруської націй (кін. XVI — поч. XVIII століть). Х., 1970.
Завантажити статтю
Людина 
