Вишивання
ВИШИВА́ННЯ — один з найпоширеніших видів ручної праці та народного декоративно-ужиткового мистецтва; процес художнього оздоблення візерунками й техніками виконання (швами) одягу і побутових речей вручну (голкою, гачком) або за допомогою вишивальної машинки на різних тканинах, шкірі, повсті лляними, конопляними, бавовняними, шовковими, вовняними, металевими (срібними й золотими) нитками, волосінням, самоцвітами, монетами, блискітками, бісером тощо. В. було поширене на всій території України спочатку як домашнє рукоділля, від кін. 18 ст. — як ремесло. Залишки оздоблених вишивкою речей знайдені у похованнях скіфів, сарматів. Одна з перших вишивальних шкіл заснована наприкінці 11 ст. сестрою Володимира Мономаха княгинею Анною в Андріївському монастирі у Києві. У 14–17 ст. — розквіт українського церковного шитва (гаптування) золотими і срібними нитками, перлами, дорогоцінним камінням на атласі, парчі, оксамиті. У 18 ст. побутувало В. гладдю на тонких прозорих тканинах в одязі знаті. Наприкінці 19 — поч. 20 ст. приділялася значна увага збиранню зразків нар. вишивки й використанню їх для відродження вишивального мистецтва у приватних школах і майстернях. Створено музеї народного мистецтва, де зберігаються скарби народного вишивання, зразки яких вирізняються різноманітністю, красою, багатством форм і вишивальних технік.
Рекомендована література
- Павленко В., Л. Розенберг. Орнаменти українського народного вишивання. Х., 1929;
- Литвинець Е. Українське народне мистецтво. Вишивання і нанизування: Альбом. К., 2004.
Завантажити статтю
