Брок (Брох) Олаф

Визначення і загальна характеристика

БРОК (Брох) Олаф (Broch Olaf; 04. 08. 1867, м. Гортен, Норвегія — 28. 01. 1961, Осло) — норвезький славіст, перекладач. Академік АН Норвегії (1896), СРСР, Сербії, Австрії, Чехії, Польщі, Болгарії. Іноземний член НТШ (1914), ВУАН (1924). Закінчив університет у Христианії (нині Осло, 1893). Прослухав курси славістики в Ляйпцизькому (1893) та Віденському (1894) університетах. У Ляйпцизькому університеті був тісно пов’язаний із представниками неограматичного напряму. Важливим було його навчання у В. Ягича у Відні. У цей період він відвідав Угорщину, Сербію та Росію, де спілкувався з О. Шахматовим, П. Фортунатовим та В. Ключевським. Наукову діяльність розпочав 1895 з вивчення складної і, водночас, цікавої мовної ситуації тогочасної Угорщини. Його перша праця «Zum Kleinrussischen in Ungarn» («До питання про малоруську мову в Угорщині») була опублікована у двох номерах журналу «Archiv für Slavische Philologie» (1895, № 17; 1897, № 19). Тоді ж опублікував свою монографію про взаємовплив словацьких і українських діалектів у східній частині Угорщини «Studien von der Slovakisch — Kleinrussischen Sprachgrenze im östlichen Ungarn» («Вивчення словацько-малоруської мовної межі у східній Угорщині», т. 1–2, 1897, 1899). Навесні 1895 Б. деякий час перебував у с. Убля, де спостерігав та вивчав особливості цієї говірки, результатом чого стало дослідження «Угрорусское наречие села Убли Земплинского комитата» (1899). У ньому подано докладний опис фонетики цієї бойківської говірки української мови. 1896 Б. призначено доцентом університету Христианії, а 1902 — професором слов’янських мов. 1902 Б. отримав запрошення С.-Петербурзької АН вивчати російські діалекти. За порадою О. Шахматова, досліджував типові південноросійські говірки в Мосальському повіті Калузької губернії («Говоры к Западу от Мосальска (С картой)», 1916) та типові північноросійські говірки у Тотемському повіті Вологодської губернії («Описание одного говора из югозападной части Тотемского уезда», 1907; обидві — С.-Петербург). Дослідники відзначали точність, докладність, всеосяжність характеристик звуків цих говорів, детальний опис їхньої артикуляції.

Зробив дослідження з фонетики для «Энциклопедии славянской филологии», де подав загальну характеристику слов’янської звукової системи. Ця праця вийшла 1910 під назвою «Очерк физиологии славянского языка» і більш відома у світі в німецькому перекладі: «Slavische Phonetik» (Heidelberg, 1911). Нарис став основною працею Б. зі славістики. Б. точно виявив, з одного боку, основні фонетичні одиниці кожної з описаних ним мов, а з іншого — напрочуд тонко описав багато особливостей їхньої артикуляції та звучання і показав низку фонетичних паралелей між окремими слов’янськими мовами. Подав також докладну характеристику звуків української мови на тлі всіх слов’янських мов. Українській мові в цій праці присвячено кілька окремих розділів, одним із джерел дослідження звукових особливостей української мови було мовлення І. Зілинського, з яким Б. приятелював.

Після 1-ї світової війни Б. працював в архівах Норвегії та Росії, досліджуючи своєрідний діалект російської та норвезької мов — «russenorskia», — яким розмовляли російські помори, торгуючи з норвежцями.

Окрім наукових досліджень, Б. публікував також твори про життя народу, про соціальне і політичне становище в слов’янських країнах. 1923 Б. надрукував книгу «Proletariatets diktatur: Set og tænkt fra forsommeren» — критичну розповідь про ситуацію в Радянській Росії, в основу якої лягли враження від візиту 1923. Значних успіхів Б. досяг і як перекладач зі слов’янських мов. Тривала праця Б. викладачем російської та інших слов’янських мов в університеті в Осло сприяла виявленню інтересу до славістики норвезьких науковців.

Завантажити статтю