Будівельних матеріалів і виробів Український науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут

БУДІВЕ́ЛЬНИХ МАТЕРІА́ЛІВ І ВИ́РОБІВ Український науково-дослідний та проектно- конструкторський інститут  — наукова установа, що досліджує проблеми розроблення, виготовлення та використання будівельних матеріалів і виробів. Засн. 1928 у Києві як Укр. НДІ буд. матеріалів, від 1945 — відділ. Академії архітектури УРСР. 1957, у зв’язку з ліквідацією Академії, об’єдн. із Центр. НДІ буд. матеріалів і отримав назву НДІ буд. матеріалів і виробів. Від 1991 Інститут входить до складу Укр. держ. корпорації «Укрбудматеріали». Від 1992 — сучасна назва. Осн. напрями наук.-тех. та проектно-конструктор. діяльності: розробка технологій, обладнання та проектів виробництва стінових матеріалів, місц. в’язких, пористих заповнювачів, теплоізоляц. виробів (зокрема композиційних на основі базальту), м’яких покрівель, полімерних і облицювал. матеріалів; прогнозування розвитку промисловості буд. матеріалів; розробка нормат. документації на буд. матеріали та вироби. На основі дослідж. та розробок Інституту вперше в СРСР 1949 в Києві було введено в дію завод кераміч. блоків. Серед ін. розробок — впровадження у виробництво цирконієвих глухих полив для керам. плиток у промисловості СРСР і за кордоном. Від 1956 Інститут є головним у галузі дослідж. перлітової сировини, технології її переробки, виробництва теплоізоляц. матеріалів. На основі спученого перліту розроблено нові теплоізоляц. матеріали — бітумоперліт, керамоперліт, поризований перлітосилікат, фільтроперліт тощо, сконструйовано устаткування для виготовлення спученого перліту різного призначення. Розроблено технологію виробництва пористих заповнювачів, здійснено проектування і будівництво установок для випуску шлакової пемзи з вогненно-рідких шлакових розплавів металург. промисловості, керамзиту, спученого перліту й аглопориту. Важл. значення мало створення нових видів легких бетонів — перлітобетону та керамзитоперлітобетону, а також керамзитозолобетону, які широко застосовуються в буд-ві. В Україні за розробками Інституту організовано виробництво полімер. та покрівел. матеріалів (лінолеуму, облицювал. плитки, поліефірного склопластику тощо), створено і впроваджено принципово нові конструкції й технології виготовлення витих дренаж. труб із полівінілхлориду для дренажу зрошуваних земель. За розробками Інституту пром-сть освоїла випуск цегли марок 100–150 з відходів вуглезбагачення. Розробки з технологій та устаткування для виробництва ніздрюватого бетону стали основою проектування та реконструкції підприємств для випуску ефектив. несучих та стінових ніздрюватобетон. виробів. В Інституті розроблено технологію виготовлення пористого заповнювача для бетонів на основі відходів ТЕС (70–80 % маси). За новою технологією у м. Бурштин Івано-Фр. обл. побудовано завод потужністю 200 тис. м³ заповнювачів за рік. Для розвитку сировин. бази промисловості буд. матеріалів вивчено і встановлено придатність для використання в буд-ві глин, кремнеземистих матеріалів, перлітів, туфів, мармурів, гранітів, лабрадоритів, вапняків та ін. природ. матеріалів. Серед відомих науковців Інституту — В. Григор’єв, Л. Єршов, А. Жуков, Ю. Корнілович, Б. Родін, І. Солонінко, І. Удачкін. Перший дир. — Б. Лисін (1928–47), від 1988 — В. Сай. Інститут є співзасн. період. збірника наук. праць «Будівельні матеріали, вироби та санітарна техніка» (від 1978), ж. «Будівельні матеріали та вироби», каталогу «Будматеріали» (обидва — від 2000). Від 1999 — співорганізатор щоріч. міжнар. виставки-конф. «Реконструкція житла».

Завантажити статтю