Алексій І

АЛЕ́КСІЙ І (Алексий І, Симанский Сергей Владимирович; 27. 10(08. 11). 1877, Москва — 17. 04. 1970, там само) — російський церковний діяч, патріарх. Доктор богослов’я (1949). Кавалер 3-х орденів Червоного Трудового Прапора (1946, 1952, 1962). Закін. юрид. факультет Моск. університету (1896). 1900 вступив до Моск. духов. академії, 1902 прийняв чернецтво. Після закінчення академії в сані архімандрита був ректором Тульської, а згодом Новгород. семінарій. 1913 возведений в сан єпископа Тихвінського, 1921 переведений у С.-Петербург із титулом вікар. єпископа Ямбургського. Був однодумцем і послідовником патріарха Тихона. Від 1932 — митрополит. Під час блокади Ленінграда залишався у місті і не припиняв проводити богослужіння. Після смерті патріарха Сергія у травні 1944 А. став місцеблюстителем патріаршого престолу, а 2 лютого 1945 Поміс. Собор РПЦ обрав його патріархом Московським і Всія Русі. Період патріаршества А. І характеризується, з одного боку, подальшим обмеженням реліг. прав та свобод віруючих рад. режимом, а з іншого — прагненням зміцнити позиції церкви у тоталітар. суспільстві. А. І вів боротьбу з церк. розколами (зокрема обновленством), налагоджував стосунки з православ. рос. приходами за кордоном. За його патріаршества 1946 ліквідовано Брест., а 1949 — Ужгород. унії. РПЦ за А. І 1961 вступила в екуменічну організацію — Всесвітню Раду Церков. У травні 1948 відвідав Україну, зокрема побував у Харкові, Полтаві, Києві, Чернігові.

Завантажити статтю