Коропець

КОРОПЕ́ЦЬ  — селище міського типу Мона­стириського району Тернопільської області. Коропец. селищ. раді підпорядк. села Світле та Стигла. До К. приєднано хутори Діброва та Додатки. Знаходиться у гирлі р. Коропець (притока Дністра), за 97 км від обл. центру, за 30 км від райцентру та за 24 км від залізнич. ст. Бучач. Площа 8,61 км². Насел 3761 особа (2001, складає 99,5 % до 1989), переважно українці. Побл. К. ви­явлено залишки пізньопалео­літ. стоянки, поселення трипіл. культури та двох городищ часів Київ. Русі. Уперше згадується у писем. джерелах 1421 з приводу дозволу польс. короля Владислава ІІ Яґайла на побудову костелу. У цей час К. належав до Галиц. пов. Руського воєводст­­ва. 1453 надано Маґдебур. пра­­во. У 16 ст. збудовано замок. Оскільки К. знаходився побл. Волос. шляху, тому неодноразово зазнавав руйнувань під час татар. набігів. 1664 згадується вже як село, у якому налічувалося 119 госп-в, працювало 7 ремісників і діяло 2 млини. Від серед. 18 ст. — у власності графів Бадені. Після 1-го поділу Польщі 1772 — у складі Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). Під час 1-ї світової вій­ни через К. проходила лінія фронту. У листопаді 1918 — липні 1919 — у складі ЗУНР, 1919–39 — Польщі, від 1939 — УРСР. Тут діяли осередки т-в «Сокіл» (від 1904), «Про­­світа» (від 1906), «Сільс. господар» (від 1908), «Січ» (від 1910), Союзу українок (від 1926). Від 8 липня 1941 до 22 липня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. У липні 1943 під час рейду в Карпати неподалік К. проходи­­ло партизан. з’єднання С. Ковпака. До серед. 1950-х рр. діяло підпілля ОУН–УПА. К. згадують у Кресовій книзі справедливих. 1940–59 — райцентр. Від 1984 — смт. 1820, 1941, 1969 та 2008 жит. потерпали від великих повеней. 1970 мешкало бл. 4,5 тис., 1979 — 4,1 тис., 1989 — 3,8 тис., 1999 — 3,4 тис. осіб. Ни­­ні у К. — 2 заг.-осв. школи, ПТУ, школа-інтернат, муз. школа, до­­шкіл. заклад; Нар. дім «Галичина», б-ка, істор.-крає­знав. музей; лікарня. Зберігся палац графа Бадені (19 ст.; споруджений у класично-синкретич. стилі з роз­­кіш. барок. ліпними геральдич. атрибутами). У палац. парку зрос­­тають величезні старі дерева, зокрема й екзотичні (напр., пла­­тани). Є церкви Успіння Пресвя­­тої Богородиці (1795, дерев’я­­на, реставрована 1992), св. Ми­­колая (2002), костел (19 ст.), 2 каплички. Щорічно проходить кулінар. фестиваль «Коропфест». Споруджено мемор. комплекс рад. воїнам, які загинули під час 2-ї світової вій­ни, насипано символічну могилу УСС, встановлено пам’ятні знаки діячам ОУН і воякам УПА, пам’ятники Т. Шевчен­­ку та М. Каганцю, пам’ятний знак з нагоди надання місту Маґдебур. права, пам’ят. хрест на місці розстрілу 14-ти рад. воїнів. 2002 кіностудія «Кінематографіст» зня­­ла д/ф «Коропецька Швейцарія, або Великдень з Б. Гаврилишиним». Серед видат. уродженців — економіст, іноз. чл. НАНУ Б. Гаврилишин, економіст М. Дов­­бенко, матеріалознавець М. Де­­лявський, історик О. Коновець; громад.-політ. діяч М. Каганець; художник Я. Миськів; лижник С. Куриляк.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю