Курманович Віктор Йосипович
КУРМАНО́ВИЧ Віктор Йосипович (26. 02. 1876, с. Вільшаниця, нині Велика Вільшаниця Золочів. р-ну Львів. обл. — 18. 10. 1945, Одеса) — військовик. Генерал-чотар УГА. Навч. у Золочів. гімназії, закін. кадет. школу в передмісті Кракова, Військ. академію у Відні (1902). Служив у розвідув. відділі Генштабу армії Австро-Угорщини, напередодні 1-ї світової війни здійснив кілька нелегал. поїздок до Росії. У ході однієї з них 1914 заарешт. у м. Ковель (нині Волин. обл.), однак 1915 обміняний на полоненого флігель-ад’ютанта царя Миколи ІІ. Командував піхот. полками на рос. та італ. фронтах. У грудні 1918 вступив до УГА: командир групи «Північ», від січня 1919 — командир 1-го Галиц. корпусу, від лютого того ж року — начштабу УГА, Військ. міністр ЗУНР. Після відходу за р. Збруч і об’єднання Армії УНР й УГА у серпні 1919 — генерал-квартирмейстер штабу Гол. отамана УНР С. Петлюри у боях з більшов. та денікін. військами. 1920–23 — командир інтернов. бригади УГА у таборі в м-ку Йозефов (Чехо-Словаччина). Від 1923 мешкав у Відні, співпрацював з УВО й ОУН. Під час 2-ї світової війни став одним з організаторів дивізії «Галичина» (почес. голова її Військ. управи). Навесні 1945 заарешт. органами рад. військ. контррозвідки, помер в ув’язненні.
Рекомендована література
- Життєписи українських вождів. Кам’янець-Подільський, 1919;
- Ключенко О. Генеральна Булава УГА // Літопис «Червоної Калини». 1931. Ч. 4;
- Ярославин С. Визвольна боротьба на західно-українських землях у 1918–23 рр. Філядельфія, 1956;
- Литвин М., Науменко К. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007.
Завантажити статтю
Людина 
