Леніне

ЛЕ́НІНЕ (до 1957 — Сім Колодязів, від 2016 — Єди-Кую) — селище місь­кого типу Автономної Республіки Крим, райцентр. Зна­ходиться у пн.-зх. частині Керченського півострова, за 156 км від Сімферополя. Площа 7,7 км². За переписом 2001, насел. становило 8617 осіб (складає 99,3 % до 1989; росіян — 63,9 %, українців — 19,3 %, крим. татар — 12,5 %), станом на січень 2014 — 7826 осіб. Залізнична ст. Сім Колодязів. Тер. Єди-Кую заселена здавна, про що свідчать виявлені поселення доби бронзи, група скіф. курганів і рештки антич. поселення 3–1 тис. до н. е. Виникнення с-ща пов’язане з будівництвом наприкінці 19 ст. Керчен. лінії Курсько-Хар­­ківсько-Севастоп. залізниці. 1899 була відкрита станція, навколо якої згодом утворилося поселення. Станція та новий насел. пункт отримали назву від розташованого за 2 км с. Сім Колодязів (нині у межах с. Кара-Кую Єдикуй. р-ну). Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася, у листопаді 1920 остаточно встановлено більшовицьку. 1900–20 — у складі Феодос. пов., 1920–21 — Керчен. пов., 1921–23 — Керчен. округи; 1923–30 — Керчен. р-ну, 1921–23 та 1930–2016 — Ленін. р-ну (у січні–липні 1921 — Петров. р-ну; 1921–23, 1930–31 та 1944–46 функції райцентру виконувало с. Ленінське, яке до 1921 мало назву Петровське, а 2016 перейменоване на Полтавське); від 2016 — Єдикуй. р-ну; 1900–21 — Таврій. губ., 1921–45 — Крим. АРСР, 1945–91 — Крим. обл., від 1991 — АР Крим (1991–98 — Респ. Крим); 1920–54 — РФ, від 1954 — Украї­ни. Жит. чинили опір проведенню насильниц. колективізації. 1905 тут мешкало 20, 1913 — 80, 1926 — 107, 1939 — 1683 особи. Від 2 листопада до 31 грудня 1941 та від 9 травня 1942 до 12 квітня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Діяло рад. підпілля. Від 1957 — смт з сучас. назвою. Від поч. 1970-х рр. побл. почали транс­портувати воду Північно-Кримським каналом, що сприяло роз­витку с. господарства. У березні 2014 у складі АР Крим анексовано РФ. Нині у смт — 2 заг.-осв. шко­ли, ПТУ; б-ка, муз. школа, Будинок культури, рай. істор.-археол. музей; лікарня; готель. Виходить г. «Наше время». Діють православна церква та мечеть. Охороняється ліс. заказник місц. значення Зе­лене коло. Встановлено пам’ят­ні знаки воїнам-односельцям, підпільникам і мирним жит., які загинули під час 2-ї світової вій­ни. На брат. кладовищі військовополонених, партизан, підпільників, мирних жит., які стали жертвами нацизму, поховано 1 тис. осіб, на брат. шпитал. кладовищі рад. військовиків, які померли від поранень у січні–травні 1942, — 5 тис. осіб.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю