Корнійчук Катерина Іванівна

Прізвище, ім'я, по-батькові:: Корнійчук Катерина Іванівна
Діяльність:: графік
Дата народження:: 9 квіт. 1960

КОРНІЙЧУ́К Катерина Іванівна (09. 04. 1960, Київ) — графік, живописець, художниця театру. Дружина О. Вакарчука. Член НСХУ (1988). У Києві навч. у студії В. Зарецького (1977–78), закін. худож. інститут (1985; майстерня В. Чебаника), творчі майстерні АМ СРСР (1988; кер. М. Дерегус). Учасниця мистецьких виставок від 1991. Персон. — у м. Бока-Ратон (1991), Вашинґтоні, Такомі, Сіетлі (усі — США, 1994), Києві (1996, 1999, 2000–01, 2004, 2006, 2008, 2010–11). У роботах відчувається вплив укр. фольклору, нар. мистецтва, іконопису, язич. символів, візант. культури (абстрактні та стилізов. орнаменти, іконографія). Поєднує абстрактну форму з фігуратив. малюнком. Осн. графічні техніки — літографія, монотипія, офорт. Від кін. 1990-х рр. працює у галузі нефігуратив. живопису. Інтерпретує архаїчні символи, знаки, кирилицю. Створила ескізи костюмів до вистав: «Гедда Ґаблер» (1996) і «Ляльковий дім» (2003) Г. Ібсена, «Що приховує в собі ніч» М. Турньє та С. Лелюха (1997), за мотивами кн. «Чарівна Пеппі» А. Ліндґрен (1999), «Вовки та вівці» М. Островського (2000; премія «Київ. пектораль», 2002), «Химера» Неди Нежданої (2006), «Поліанна» Е. Портер (2008, премія «Київ. пектораль» за кращу дит. виставу, 2008; усі — Київ. ТЮГ на Липках); «Чума обом домівкам вашим» Г. Горіна (1998), «Варавва» Ж. де Ґельдерода (2003; обидва — Черкас. укр. муз.-драм. театр ім. Т. Шевченка); «Елітні пси» В. Відмера (1999), «Весь Шекспір — за один вечір…» В. Малахова (2005), «Сповідь цнотливого бабія» А. Крима (2006; усі — Нац. театр рос. драми ім. Лесі Українки, Київ); «Назар Стодоля» Т. Шевченка (2009), «Бульвар злочинів» Е. Шмідта (2011; обидві — Нац. укр. драм. театр ім. І. Франка, Київ). Окремі твори зберігаються у Будинку-музеї А. Чехова (м. Ялта АР Крим), Запоріз. ХМ, колекціях «Градобанку» (Київ), «Ощадбанку» (Москва).

Додаткові відомості

Основні твори: графічні серії — «Українські наспіви» (1988), «Золотий день» (1989), «Свято, праця, пісня» (1989–90), «Магічні знаки» (1997), «Єва та Адам» (2000), «Карпатські сни» (2001), «Невідомі міста» (2002), «Рожеві спогади» (2003), «Світло та відображення» (2010–11); живопис — «Втеча до Єгипту» (1989), «Біля озера» (1990), «Замріяні жінки» (1998); «Старі стіни промовляють» (2005), «Мандрівка птаха» (2006); серії колажів — «Родинний альбом» (1995–96), «Манускрипти» (1996–97); фотопроект «Ренесанс» (1999).