Ніколаєв Володимир Миколайович

НІКОЛА́ЄВ Володимир Миколайович (03. 03. 1847, Царське Село, нині м. Пушкiн Ленiнгр. обл. — 29. 10(11. 11). 1911, Київ) — архітектор, громадський діяч. Батько Іполита і Леоніда Ніколаєвих. Акад. архітектури (1892). Закiн. рисув. школу Товариства заохочення мистецтв (1864), С.-Пе­тер­бур. АМ (1870; викл. Р. Бернгард, Д. Грімм, О. Рєзанов). За пропозицією інж. О. Термена 1872 виконав проект пивовар. заводу та переїхав до Києва для його спорудження (вул. Костянтинівська, № 41). 1873–87 працював міським, водночас 1875–98 — єпархіал. архітектором, 1893–99 — архітектором Києво-Печер. лаври. 1901–11 — один iз засн. і дир. Київ. худож. училища. Н. застосовував істор. стилі, зокрема неоренесанс, необароко, неорококо, неоготику, неороманіку, т. зв. цегляний стиль, неорос., неовізант. та неомусульман. стильові напрями. За проектами Н. у Києві звели 18 храмів (збереглися Вознесен. церква на Байк. кладовищі, 1884–89; комплекс Свято-Покров. монастиря, 1890–1911; трапезна церква Києво-Печер. лаври, 1893–95), кілька сотень житл. будинків, 27 громад. споруд, зокрема корпуси Олександрів. міської лікарні на вул. Шовковична, № 39 (1873–74, не збереглися), театр О. Берґоньє на вул. Фундуклеївська, нині Б. Хмельницького, № 5 (1875, нині Нац. театр рос. драми ім. Лесі Українки), Будинок купец. зiбрання на Володимирському узвозі, № 2 (нині Нац. фiлармонiя України, 1881–82), Маріїн. дит. притулок на вул. Паньківська, № 2 (нині Інститут психології НАПНУ, 1881–89), нічліжні притулки Терещенків на вул. Нижній Вал, № 49 (нині лікувал. установа, 1881) та вул. Басейна, № 16 (1884, не збереглися). Брав участь у спорудженнi Володимир. собору (1876–96), опер. театру (1898–1901, проект В. Шретера) та худож.-істор. музею (1897–1900, проект П. Бойцова, В. Городецького). Автор проектів постаментів пам’ятників Б. Хмельницькому (1885–88, скульптор М. Микешин) та Миколі І (1891–96, скульптор М. Чижов, не зберігся). Очолював Київ. лiт.-артист. товариство (1895–1904). Був першим головою архiт. вiддiлу Тех. товариства, дир. Київ. вiддiл. РМТ, чл. Київ. товариства старожитностей і мистецтв (1897–1911). Делегат 2-го (Москва, 1894) й 3-го (С.-Пе­тербург, 1900) з’їздів рос. зодчих. Багато разів обирався до міської думи (1880–1910).

Завантажити статтю