Оборона

ОБОРО́НА — система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, правових та інших заходів із підготовки до збройного захисту держави, цілісності та недоторканності її території; вид воєнних дій, що має на меті відбити наступ сил противника, нанести йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об’єкти) місцевості та, у такий спосіб, створити сприятливі умови для переходу в наступ.

Одним із яскравих прикладів О. як спроби відбити наступ переважаючих сил противника є О. Києва від монгол. військ 1240, під час якої більшість оборонців і мешканців Києва загинула. Втрати монголів невідомі, можливо, значні — кілька тисяч осіб, але вони все ж не завадили продовжити успішний для монголів похід проти Галицько-Волин. князівства, Угорщини та Польщі.

Нехтування питаннями О. як системою держ. заходів із підготовки до зброй. захисту та безпосередньо захисту стали причиною поразки укр. нац. урядів у період Визвольних змагань 1917–21. Ні УЦР, ні гетьману П. Скоропадському, ні Директорії УНР не вдалося утриматися при владі й розбудувати незалежну державу. Гол. проблемами, що негативно вплинули на захист державності, стали: відсутність влас. армії та ін. силових структур, які могли б захистити народ від зовн. ворогів і ліквідувати внутр. анархію; матеріал. й організац. проблеми нац. урядів; брак кваліфіков. кадрів, профес. політиків із практич. досвідом державотворення, неефективна робота держ. апарату на місцях; неузгодженість дій, кон­фронтація між різними політ. течіями, окремими діячами укр. нац. руху; невиправдані сподівання на допомогу зовн. сил; незбалансованість соц. політики, зволікання із розв’язанням аграр., робітн., нац. питань; регіон. роз’єднаність України, нездатність лідерів УНР і ЗУHP досягнути компромісу.

Позитив. приклад державниц. підходу до проблем О. країни і вдалого застосування ЗС під час ведення оборон. боїв — заходи, здійснені керівництвом Фінляндії у 1930-х рр. К.-Ґ. Маннергейм, який очолював Раду оборони Фінляндії, незважаючи на пацифіст. ідеї, поширені у Скандинавії, вважав, що для країни існує загроза з боку СРСР, і наполягав на побудові оборон. споруд на Карел. перешийку, згодом названих лінією Маннергейма. Завдяки цим укріпленням, а також вмілим оборон. діям фінської армії та консолідації перед загрозою рад. окупації суспільства фінам вдалося зупинити наступ противника. Хоча Червона армія зуміла захопити бл. 10 % тер. Фінляндії, але зазнала знач. втрат. 12 березня 1940 у Москві між Фінляндією й СРСР був укладений мирний договір, за яким Фінляндія втратила захоплені Червоною армією тер., однак зберегла незалежність.

Підготовка держави до О., зазвичай, передбачає: здійснення заходів у зовн.-політ. сфері, планування О., підготовку системи держ. упр., сил оборони, нац. економіки, тер. і насел., інформ. і кіберпростору та мобілізац. підготовку. О. як вид воєн. дій розпочинається з отримання бойового завдання від старшого начальника та включає: планування бою; організатор. роботу; підготовку упр., частин, підрозділів, р-нів проведення бою (інж. обладнання смуги або ділянки О. тощо); створення бойового порядку і системи вогню; контроль готовності до бойових дій (бою). Тривалість підготовки оборон. бою залежить від умов обстановки та очікуваного часу переходу противника у наступ. В усіх випадках підготовку здійснюють із урахуванням необхідності підтримання постій. готовності підрозділів до відбиття раптових атак противника.

Залежно від бойових завдань, наявності сил і засобів, а також характеру місцевості розрізняють позиційну (осн. вид О., її застосовують на напрямках, де втрата тер. неприпустима) та маневрену О. Позиц. О. організовують і проводять із метою відбиття наступу противника шляхом стійкого утримання зайнятих смуг, рубежів і позицій, недопущення його прориву в глибину із завданням завдати макс. ураження. Маневрену О. застосовують на тих напрямках, де можливе тимчас. залишення окремих р-нів через відсутність достат. сил для ведення позиц. О., а також коли за умов обстановки доцільно втягнути ударні угруповання противника у підготовлені вогневі зони (р-ни), виграти час, завдати противнику ураження на декількох оборон. рубежах, знизити його наступал. можливості або примусити відмовитися від подальшого наступу. О. також можуть застосовувати у випадку, коли більш активні й рішучі дії неможливі або недоцільні, зокрема на другоряд. і важкодоступ. напрямках, мор. узбережжі та о-вах, або вимушено — внаслідок несприятливої обстановки, що склалася.

О. готують завчасно до поч. бойових дій або організовують під час бою. Вона повинна бути стійкою й активною, здатною протистояти ударам усіх видів зброї, атаці переважаючих груп танків і піхоти противника, протиповітр., протидесант., глибоко ешелонованою і готовою до тривалого ведення бою в умовах застосування противником зброї масового ураження, високоточної зброї та засобів радіоелектрон. боротьби.

Завантажити статтю