Омельченко Андрій Федорович
ОМЕ́ЛЬЧЕНКО Андрій Федорович (02. 07. 1926, с. Павлиш, нині смт Олександрій. р-ну Кіровогр. обл. — 09. 05. 1981, Київ) — бандурист, співак (тенор), педагог. Батько Т. Омельченко. Канд. мистецтвознавства (1968). Лауреат Всесвіт. фестивалю молоді та студентів (Москва, 1957, 1-а премія). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Київську консерваторію (1956; кл. бандури А. Бобиря, В. Кабачка, вокалу — Д. Євтушенка, О. Гродзинського). Від 1952 — соліст ансамблю бандуристів Укр. радіо, від 1954 — викладач Спец. муз. школи-інтернату ім. М. Лисенка, від 1960 — Муз. училища ім. Р. Ґлієра, від 1978 — Інституту культури: заст. декана оркестр. ф-ту, водночас — чл. правління Муз. товариства УРСР, голова худож. ради кобзарів-бандуристів (усі — Київ). Виступав з гастролями в Україні, Польщі, Чехословаччині, Фінляндії, Греції. Досліджував нар. музику та кобзарство. Автор посібника «Школа гри на бандурі» (1975, 1978, перевид. у співавт. з С. Баштаном 1984, 1989; усі — Київ). Ініціатор нотних вид. «Бібліотека бандуриста» (К., 1960–67), ред. підручника гри на бандурі М. Опришка. Серед учнів — В. та М. Литвини, А. Мамченко, С. Петрова, А. Шептицька, А. Шутько.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Потрібна єдина система бандур // Рад. культура. 1956, 31 жовт.; Майстер і його винахід // НТЕ. 1972. № 1; Народні музичні інструменти і проблеми їх вдосконалення // Там само. 1976. № 2; Гнат Хоткевич (до 100-річчя від дня народження) // Музика. 1977. № 6; Народні співці-музиканти в Україні. К., 1980 (співавт.).
Рекомендована література
- Уманець В. Стародавнє і вічно юне // Мистецтво. 1964. № 2;
- Полтавець Л. Тема дисертації — кобзарське мистецтво // НТЕ. 1968. № 5;
- Прилипко Я. Скарб, повернений народові // Там само;
- Жеплинський Б. Омельченко Андрій Федорович // Кобзарі. Бандуристи. Набір листівок з біографіями. Л., 1999;
- Омельченко Т. До 85-річчя Андрія Федоровича Омельченка // Часопис Нац. муз. академії України. 2011. № 2.
Завантажити статтю
Людина 
