Околітенко Наталія Іванівна
ОКОЛІ́ТЕНКО Наталія Іванівна (06. 09. 1939, Київ — 02. 12. 2017, м. Ірпінь, нині Бучан. р-ну Київ. обл.) — письменниця, журналістка. Дружина Д. Кулиняка. Член НСПУ (1977–2002). Літ. премія ім. Ірини Вільде (2012). Після закінчення (1962) біол. факультету Київ. університету 3 р. вчителювала. Потім працювала ред. у видавництві «Радянська школа», г. «Радянська освіта», завідувач відділу науки ж. «Україна», кор. ж. «Жінка». У твор. доробку — психол. новели, істор., наук.-фантаст. повісті та оповідання, чимало з яких перекладені рос., словац., болгар., груз., румун. естон. та ін. мовами. Осн. мотив — пошуки внутр. свободи, прагнення особистості піднятися над обставинами повсякден. життя, залишаючись вірним одвіч. людським цінностям. Авторка наук.-популяр. книг — «Годинник життя» (1987), «Таємниця пентагіри» (1989), «Що записано в Книгу Життя» (1990), «Парадокси професіоналізму» (1991), «Таємниця точки Хе-Гу» (1993), «А що ж за межею?» (2008, для дітей), навч. посібника «Основи системної біології» (2005, у співавт. із Д. Гродзинським; усі — Київ).
Додаткові відомості
- Основні твори
- Інтеграл Піфагора. 1967; Сніжні ягоди. 1970; Велика річка. 1973; Місяць активного сонця. 1979; Найкоротша ніч року. 1983; Казка про синього птаха. 1986; На єдиній дорозі. 1988; Крок вікінга. 1990; Запах острова. 1990; А ми — не праведники. Не праведники ми. 2002; Політ на вогненних крилах. 2005; Рось-Марія. 2009; Повернення фараонового сина. 2015 (усі — Київ).
Рекомендована література
- Суховецький М. Проза «вишукана» і проза цікава // ЛУ. 1973, 25 верес.;
- Гойда О. Становлення людини // Жовтень. 1974. № 12;
- Драндар О. Під знаком доброти // Дніпро. 2005. № 9–10.
Завантажити статтю
Людина 
 Volodimirivna.jpg)
