Кокін Михайло Олександрович
КО́КІН Михайло Олександрович (03. 08. 1921, м. Катеринослав, нині Дніпропетровськ — 22. 06. 2009, там само) — живописець. Народний художник України (2001). Член НСХУ (1956). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Київський художній інститут (1954; викл. С. Григор’єв, В. Костецький, Г. Меліхов, М. Шаронов). Працював 1964–87 гол. художником Дніпроп. худож.-вироб. комбінату. Відтоді — на творчій роботі. Учасник обл. (від 1947), всеукр. (від 1957) та всесоюз. (від 1954) мистецьких виставок. Персон. — у Дніпропетровську (1959, 1972, 1978, 1981, 1985, 1991, 2001, 2008), Києві (1959, 1962, 1985; посмертні 2010–11), Кривому Розі (Дніпроп. обл., 1987). Створював портрети, пейзажі, натюрморти, темат. картини. Окремі роботи зберігаються у Дніпроп., Донец., Микол., Житомир., Херсон. ХМ, Дніпроп. істор. музеї, Корсунь-Шевченків. істор.-культур. заповіднику (Черкас. обл.), Кахов. краєзнав. музеї (Херсон. обл.).
Додаткові відомості
- Основні твори
- цикли — «Україно моя!» (1959–2003), «Камчатка» (1970–74), «Чукотка» (1974–79), «Крим» (1984–86); «Вечірня пісня» (1959), «Травень», «Над Дніпром» (обидва — 1960), «Будують кораблі» (1961), «Криворізькі горизонти», «У дорозі» (обидва — 1968), «Як упав же він з коня…» (1969), «Мій друг — підводник» (1971), «Бетонниця Н. Ізрамцева» (1974), «Весна» (1975), «Літо», «Гурзуф» (1984), «9 травня» (1985), «Місток» (1986), «Полудень» (1989), «Моя криниця» (1990), «Айстри», «Весняний Крим», «Калина червона» (усі — 1991), «Натюрморт із кавуном» (1993), «За вікном черемха» (2002), «Соняшники» (2003), «Гладіолуси» (2004), «Весна» (2005), «Риби» (2007), «Бузок» (2008).
Рекомендована література
- Богданова Л. В. Іспит на зрілість // ОМ. 1972. № 4;
- Михайло Кокін: Альбом. К., 2007.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
