Сидоренко Михайло Дмитрович

СИДО́РЕНКО Михайло Дмитрович (22. 10(03. 11). 1859, Одеса — 28. 03. 1927, там само) — геолог, мінералог, петрограф. Чоловік М. Комарової. Закінчив Новоросійський університет в Одесі (1886) зі званням кандидата природничих наук за дисертаційну працю «Геологические исследования Ингулецко-Днепровского междуречья». За революційну пропаганду серед залізничників перебував на засланні в Сибіру (1879–82). Працював у Волинській губ.: геологом у розвідувальних партіях, консультантом у Житомирському пов., завідував рудокопними партіями при Денишівському чавуноливарному та залізоробному з-дах (нині Житомирський р-н Житомирської обл.). Від 1890 — у Новоросійському університеті: завідувач кабінету мінералогії та геології, від 1905 (після захисту магістерської дисертації «Описание некоторых минералов и горных пород из гипсового месторождения Хотинского уезда Бессарабской губернии») — приват-доцент кафедри мінералогії, від 1907 — екстраординарний професор кристалографії і мінералогії, від 1913 — декан фізико-математичного факультету; 1919–21 — професор і декан фізико-математичного факультету Вищих жіночих курсів в Одесі; 1921–23 — професор, декан загального факультету Одеського сільськогосподарського інституту; 1923–27 — професор мінералогії та неорганічної хімії Одеського ІНО. Досліджував сірку, стронцій, гіпс, вапняковий шпат, арагоніт, целестин, виплавлення залізної руди. Вивчав кристали аметистів з Уруґваю. Зробив петрографічний опис рідкісного різновиду сієніту і лабрадориту з покладів Українського щита. Цікавився мінералогічним складом осадових покладів Одеського Пересипу, вперше описав мінеральний гідротроїліт з лиманових грязей, дав оцінку технічних якостей лесів і глин з околиць Одеси та Правобережної України загалом.

Завантажити статтю