Пшеничка Петро Семенович
ПШЕНИ́ЧКА Петро Семенович (14. 04. 1895, с. Коростовичі, нині Галицького р-ну Івано-Франківської обл. — 31. 12. 1972, Львів) — віолончеліст, композитор, педагог. Батько М. Загайкевич. Доцент (1940). Лауреат Конкурсу квартетів (Варшава, 1933, 1-а премія). Навчався на філософському факультеті Львівського університету (1921–23), закінчив Консерваторію Польського музичного товариства у Львові (1928; кл. А. Слядека). 1919–37, 1941–44 — концертмейстер симфонічного оркестру Міського театру (згодом Львівський оперний театр). Був членом Ради і Контрольної комісії Спілки українських професійних музик (створена 1934). Водночас 1930–39 викладав у Вищому музичному інституті та музичній школі С. Каспарек. 1937–39 — соліст Львівського радіо; 1939–41, 1944–48 — заступник концертмейстера симфонічного оркестру Львівської філармонії; 1946–57 — викладач Львівського музичного училища. 1939–41, 1944–63 — у Львівській консерваторії: 1939–41, 1944–50 — декан оркестрового факультету, 1947–50 — завідувач оркестрової кафедри, професор. Серед учнів — І.-С. Барвінський, О. Березовський, О. Ґеринович, Р. Залеська, Ю. Сотничук, А. Зілинський (усі — кл. віолончелі), О. Криштальський, М. Попіль, Н. Корнієнко, Н. Киселевський, Л. Шутко (усі — кл. квартету). Грав у камерних ансамблях, зокрема в інструментальному тріо з Р. Савицьким (фортепіано) і Р. Криштальським (скрипка), у польському струнному квартеті разом із Й. Цетнером (1-а скрипка), А. Солтисом (2-а скрипка), М. Лобажевським (альт), а також струнному квартеті, що існував при Музичному товаристві імені М. Лисенка (Є. Перфецький, Р. Криштальський, І. Поляк), в секстеті разом із Р. Савицьким (фортепіано), Р. Криштальським (1-а скрипка), Є. Козулькевичем (2-а скрипка), Б. Задорожним (альт), Н. Горницьким (контрабас). У 1950-і рр. поновив виконавську діяльність, виступаючи в інструментальних ансамблях з О. Криштальським та П. Макаренком. Зробив багато аранжувань для віолончелі і струнного квартету та для віолончелі з оркестром. Здійснив перекладення для віолончелі творів українських композиторів, зокрема фортепіанних — М. Лисенка («Елегія», «Гавот», «Прелюдія», «Без тебе, Олесю»), В. Барвінського («Колискова», «Думка»), В. Кирейка («Менует»), Ю. Щуровського («Гопак»), О. Зноско-Боровського («Коломийка»), М. Дремлюги («Танець»), А. Коломійця («Козачок»); вокальних — К. Стеценка («Вечірня пісня»), С. Людкевича («Гагілка»); усі опубліковані в 6-ти випусках збірника «Педагогічний репертуар для віолончелі» (К., 1961–66). Автор понад десяти віолончельних етюдів на українські теми, окремі твори надруковані у збірнику «Українські народні пісні в обробці для віолончелі і фортепіано» (К., 1966).
Рекомендована література
- Сімович Р. Вечір камерної музики // Діло. 1936. Ч. 256;
- Барвінський В. Вечір камерної музики // Укр. музика. 1937, берез.;
- Михальчишин Я. З музикою крізь життя. Л., 1992;
- Кияновська Л. Лицар віолончелі // Неділя. 1995, 14 квіт.;
- Яросевич Л. То була насправді особлива людина. Спогади // Просвіта. 1997, 4 січ.;
- Людкевич С. Дослідження, статті, рецензії, виступи. Т. 2. Л., 2000;
- Сторінки історії Львівської державної музичної академії імені М. В. Лисенка. Л., 2003;
- Зав’ялова О. Віолончель у камерно-ансамблевій культурі України. К., 2009.
Завантажити статтю
Людина 
