Попінов Микола Олександрович
ПО́ПІНОВ Микола Олександрович (11. 05. 1945, м. Дзержинськ, РФ — 14. 09. 2005, Київ) — графік. Чоловік О. Сльоти, батько Оксани і Галини Попінових. Заслужений художник УРСР (1979). 1-і премії Всесоюзного (Москва, 1977) та Республіканських (Київ, 1977, 1982) конкурсів плаката. Срібна медаль Міжнародного бієнале плаката (м. Брно, Чехословаччина, нині Чехія, 1978). Член НСХУ (1979). Закінчив Київський художній інститут (1974; викладачі Т. Лящук, В. Шостя). Відтоді працював художником у цеху «Агітплакат» Київського комбінату монументально-декоративного мистецтва. Основні галузі — плакат та монументально-декоративний живопис. Роботи вирізняються глибоким символізмом та образністю, доречними графічними інноваціями, лапідарністю зображення, ясністю вислову. З метою особливої виразності П. часто застосовував фотографіку та шовкодрук. Відповідним чином інтерпретована та графічно перетворена фотографія, зберігаючи конкретність, у його творах набуває художньої образності. Учасник всеукраїнських, всесоюзних і зарубіжних мистецьких виставок.
Додаткові відомості
- Основні твори
- натюрморт «Горшки» (1971); плакати — «Мир — наш ідеал» (1974–77), «Вітчизні віддаєм пориви всі і сили, і всю свою любов, сердець своїх тепло» (1977), «Недаремно колосся прикрашає герб: хто сіє хліб, той здобуває славу» (1980), «1500. Місто-герой. Місто-трудівник» (1982); оформлення — адміністративної будівлі винного заводу «УкрВинПром» в Києві (1970-і рр.), ресторану «Ромен» у м. Ромни (Сумська обл., 1989), екстер’єру Театру кіноактора в Києві та емблема театру (1980-і рр.); емблема Республіканського будинку художників (1985); живописні серії — «По Сумщині», «Натюрморти» (обидві — 1993–95).
Рекомендована література
- Войтенко Л. Странным языком плаката: В мастерской художника Н. Попинова // Комсомол. знамя. 1978, 12 нояб.;
- Династія. 100 років у мистецтві: Живопис. Графіка. Плакат. Чеканка. Скульптура. Розпис по шовку. Фотографія. Дизайн. К., 2016.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
