Тобілевич Софія Віталіївна
ТОБІЛЕ́ВИЧ Софія Віталіївна (03(15). 10. 1860, с. Новоселиця Вінницького пов. Подільської губ., нині Жмеринського р-ну Вінницької обл. — 07. 10. 1953, Київ) — акторка, перекладачка, фольклористка. Дружина І. Карпенка-Карого. Народилася у бідній польській шляхетній родині. Освіту здобувала самотужки. Працювала гувернанткою. Переїхала до Києва, де познайомилася з М. Лисенком. Співала в його хорі, згодом увійшла до трупи М. Старицького (1883–84). До 1935 співпрацювала з театрами під керівництвом М. Садовського, П. Саксаганського, Г. Юри, І. Карпенка-Карого. 1883 здійснила експедицію на Поділля — зібрала пісні, легенди, прислів’я та приказки, які систематизував та видав Ч. Нейман у 8-му томі «Збірника відомостей до вітчизняної антропології» (1884) Антропологічної комісії Краківської АН (нині Польща). Т. збирала зразки народної творчості на Волині, Чернігівщині, Полтавщині, Херсонщині, Поділлі, Галичині. Особливу увагу приділяла календарно-обрядовим, весільним, соціально-побутовим пісням. В упорядкуванні С. Мишанича вийшла книга «Українські народні пісні в записах Софії Тобілевич» (К., 1982). На фасаді будинку, де мешкала Т., встановлено меморіальну дошку (1958).
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Терпелиха («Наталка-Полтавка» І. Котляревського), Стеха («Назар Стодоля» Т. Шевченка), Баба Бушля, Тетяна («Чумаки», «Суєта» І. Карпенка-Карого), Секлета («За двома зайцями» М. Старицького), Лимериха («Лимерівна» П. Мирного), Фанна Степанівна («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка).
- Основні праці
- На розвагу старим і дітям: дідові та бабині перекази зібрала і списала Софія Тобілевич. 1918; Корифеї українського театру. Портрети. Спогади. 1947; Мої стежки і зустрічі. 1957 (усі — Київ).
Рекомендована література
- Шалата М. Краса відкрита заново // Народна творчість та етнографія. 1983. № 5.
Завантажити статтю
Людина 
