Скрипчинська Елеонора Павлівна

Визначення і загальна характеристика

СКРИПЧИ́НСЬКА Елеонора Павлівна (11. 10. 1899, м. Дубно Волинської губ., нині Рівненської обл. — 09. 12. 1992, Київ) — хоровий диригент, піаністка, педагог. Дружина Г. Верьовки. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1957). Професор (1965). Державні нагороди СРСР. Закінчила гімназію в Києві, навчалася на фізико-математичному факультеті Київського університету та Вищих жіночих курсах. Музичну освіту здобула під керуванням Б. Яворського (теорія, 1917–23) та В. Пухальського (фортепіано, 1929–31). 1919–23 — педагог і керівник хору Київської народної консерваторії при «Товаристві народного театру та мистецтва», водночас від 1920 в хоровій капелі-студії імені М. Леонтовича (1925 реорганізовано в Державну музичну профшколу, 1930 — в 2-й музичний технікум, 1931 об’єднаний з 1-м музичним технікумом). 1925–31 — керівник самодіяльного робітничого хору. Від 1923 одночасно працювала в Музично-драматичному інституті імені М. Лисенка та дитячому відділенні консерваторії (технікум). 1934–41 та від 1944 — викладач хорових дисциплін, 1936–37 — організатор диригентсько-хорової кафедри, від 1949 — викладач Київської консерваторії. Під час німецької окупації 1941–42 — викладач Київського музично-театральної консерваторії. Одночасно від 1944 — диригент, 1964–66 — художній керівник і головний диригент Українського народного хору, де 1962 організувала навчальну студію. Серед учнів — М. Кречко, М. Міщенко, С. Павлюченко, В. Суржа та ін. Упорядкувала зібрання творів Г. Верьовки у 6-ти томах (К., 1971–80).

Завантажити статтю