Шупляк Олег Ілліч
Визначення і загальна характеристика
ШУПЛЯ́К Олег Ілліч (23. 09. 1967, с. Біще Бережанського, нині Тернопільського р-ну Тернопільської обл.) — живописець, графік. Син Ніни, батько Віталія Шупляків. Заслужений художник України (2017). Обласна премія імені М. Бойчука (2014), Всеукраїнська премія імені Братів Лепких (2018). Член НСХУ (2000). Закінчив архітектурний факультет Львівського політехнічного інституту (1991; викладачі В. Липовий, Б. Скиба). Працював учителем малювання в рідному селі (1997–2000); викладав живопис і рисунок у Бережанській дитячій художній школі (1999–2015). Основна галузь — станковий живопис; напрямки — реалізм, сюрреалізм, абстракціонізм, символізм. Роботи Ш. переносять глядача в інший вимір, змінюючи звичний порядок речей, дивують, шокують і заворожують, змушують думати. Створив образні портрети В. Ван Ґога, П. Ґогена, К. Моне, Т. Шевченка, Л. да Вінчі, М. Гоголя (в поєднанні з пейзажем). Автор ескізу логотипа до 200-річчя від дня народження Т. Шевченка (2013). Національний банк України ввів у обіг монети авторства Ш. номіналом 5 грн «30 років Незалежності України» (2021; на Міжнародному конкурсі «Coin of the Year» 2023 визнана кращою монетою світу) та «Народжений в Україні» (2023). У творчому доробку — поштова марка до Дня пам’яті загиблих захисників України «Вічна пам’ять!» (найкраща поштова марка України 2023), картини-анімації, скульптури-ілюзії, паркові скульптури. Учасник обласних, всеукраїнських та міжнародних мистецьких виставок від 1993. Персональні — у Бережанах (1991, 1994, 2004, 2016), Ноттінґемі, Дербі (обидві — Велика Британія, 1994), Києві (2012, 2014, 2019), Кременці (Тернопільська обл., 2012, 2016), Чернігові, Санкт-Петербурзі (обидві — 2013), Вільнюсі, Збаражі (Тернопільська обл.), м. Вайле (Данія; усі — 2013–14), Будапешті (2015), Познані, Ключборку (обидва — Польща, 2015–16), Рівне, Дубно (Рівненська обл., обидві — 2016), Івано-Франківську, Галичі (Івано-Франківська обл.; обидві — 2017), Зеленій Ґурі (Польща), Барселоні (Іспанія), Новому Саді (Сербія; усі — 2017), м. Редонду, м. Мафра, Лісабоні, м. Браґа (усі — Португалія, 2017–18), Коломиї (Івано-Франківська обл.), Бангкоку (обидві — 2018), Парижі (2019), Мадриді (2020). Деякі роботи Ш. зберігають у Національному музеї Т. Шевченка, зібранні Міністерства культури та інформаційної політики України (обидва — Київ), Державному музеї Т. Шевченка (м. Канів), Національному заповіднику «Батьківщина Т. Шевченка» (с. Шевченкове; обидва — Черкаська обл.), Бережанському краєзнавчому музеї, Науковому центрі Онтаріо (Торонто, Канада).
Додаткові відомості
- Основні твори
- серії — «Двовзори» (від 1991; картини-ілюзії з подвійним змістом), «Трипільська фантазія» (2018; за мотивами трипільської культури), «Колесо життя» (2019–20), «Польоти над полями», «Український космос» (обидві — 2020; краєвиди-панорами зі символічним змістом); «Святе сімейство» (1992), «Благовіщення» (1995), «Страшний суд», «Тайна вечеря» (обидва — 1997), «Під дубом», «Місто» (обидва — 2000), «Княгиня Ольга» (2001), «Святість» (2004), «Колиска», «Кіл — Полярна Зоря», «Сузір’я Орел — Дівчина з відрами», «Стожари», «Брати», «Ой не світи, місяченьку», «Взаємне тяжіння» (усі — 2019–20).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
