Карандєєв Костянтин Борисович

КАРАНДЄ́ЄВ Костянтин Борисович (05(18). 07. 1907, с. Напольне, нині Рязан. обл., РФ — 25. 09. 1969, Львів) — фахівець у галузі електротехніки. Доктор технічних наук (1953), професор (1949), член-кореспондент АН УРСР (1957) та СРСР (1958). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1954). Державні нагороди СРСР. Закін. Ленінгр. політех. інститут (1930, нині С.-Петербург). Працював 1930–35 у Ленінгр. електротех. інституті, 1936–37 — у Сталінгр. мех. інституті (нині м. Волгоград, РФ), 1937–42 — у Ленінгр. інституті інж. зв’язку та водночас заст. дир. з наукової роботи ВНДІ метрології (Ленінград), 1942–44 — заступник директора з наукової роботи Держ. інституту мір і вимірюв. приладів (Москва); 1944–48 — декан електротех., 1952 — радіотех. факультетів, 1944–58 — завідувач кафедри електровимірюв. приладів, 1967–69 — проф.-консультант Львів. політех. інституту; за сумісн. 1952–58 — завідувач відділу автоматизації маш.-буд. промисловості Інституту машинознавства та автоматики АН УРСР (Львів); 1958–67 — директор Інституту автоматики і електрометрії Сибір. відділ. АН СРСР (м. Новосибірськ, РФ). Засн. і гол. ред. ж. «Автометрия» (Новосибірськ). 1967 за станом здоров’я повернувся до Львова. Наукові дослідження присвяч. розробленню точних методів електрич. вимірювань, методів вимірювання великих і малих струмів, малих електрорушій. сил, класифікації методів електрич. вимірювань, теорії мост. методів тощо. Низка наук. праць стосується питань електровимірюв. приладів з напівпровідник. випрямлячами, телеметрії і застосування лічильно-розв’язув. пристроїв у вимірюв. схемах, геофіз. приладобудування.

Завантажити статтю