Іллічевський Сергій Олімпійович
ІЛЛІЧЕ́ВСЬКИЙ Сергій Олімпійович (05(17). 09. 1895, м. Усмань Тамбов. губ., нині Липец. обл., РФ — 1961) — геоботанік, фенолог, фахівець у галузі охорони природи. Кандидат біологічних наук (1937, без захисту дис.), проф. ботаніки (1931). Навч. в Університеті св. Володимира у Києві (1914–17), закін. Полтав. ІНО (1923). Від 1918 працював у Полтав. краєзнав. музеї, де 1936–38 очолював відділ природи; брав активну участь в організації та діяльності Полтав. товариства любителів природи; 1919–25 — науковий співробітник Полтав. с.-г. станції, 1932–33 та 1949–55 — заповідника «Асканія-Нова» (смт Асканія-Нова Чаплин. р-ну), 1933–36 — Чорномор. заповідника (обидва — Херсон. обл.); 1938–39 — завідувач відділу флори Нікіт. ботан. саду в Криму; після 2-ї світової війни — старший науковий співробітник Центр. респ. ботан. саду АН УРСР (Київ); 1955–59 — у дендропарку «Софіївка» АН УРСР (Умань). Проводив флорист. і геоботан. дослідж. Полтав., Черніг., Херсон. обл. і Криму. Вивчаючи фенол. особливості рослин околиць Полтави, обґрунтував узагальнення про залежність розвитку будови квітки від часу її цвітіння, відоме в літературі як закон Мініо–Іллічевського. 1938 з ініціативи І. 3 природні об’єкти Полтав. обл. отримали статус заповідних.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Про залежність між ступенем розвитку в будові квітки та часом її цвітіння // УБОЖ. 1924. № 2; Зональное распределение растительности в окрестностях г. Полтавы // Журн. Рус. ботан. об-ва. 1926. Т. 11, № 3–4; Матеріали до флори приморської частини України // ЖІБ. 1937. № 15(23); Реликты островов и побережья северо-западной части Черного моря // Сов. ботаника. 1941. № 4. Літ.: Липшиц. ДА: ЦДАВО України. Ф. 166, оп. 12, спр. 2936.
Завантажити статтю
Людина 
