Карпенко Юрій Олександрович

Визначення і загальна характеристика

КАРПЕ́НКО Юрій Олександрович (29. 09. 1929, м. Малин, нині Житомирської обл. — 10. 12. 2009, Одеса) — мовознавець. Батько О. Карпенко. Доктор філологічних наук (1967), професор (1968), член-кореспондент НАНУ (2006). Заслужений діяч науки і техніки України (2009). Закінчив Львівський університет (1953). Від 1955 працював у Чернівецькому університеті: від 1958 — завідувач кафедри загального мовознавства, від 1965 — декан філологічного факультету; від 1968 — в Одеському університеті: завідувач кафедри загального та слов’янського мовознавства, від 1978 — завідувач кафедри російської мови, від 1992 — завідувач кафедри української мови, від 2001 — професор цієї ж кафедри. Наукові дослідження: питання ономастики, українського, слов’янського і загального мовознавства. Докладно вивчав топонімію Буковини та Одещини; розробив концепції сутності власної назви, топонімічної системи, взаємовідношення власних і загальних назв, засад ономастичної етимології, утворення космонімів та слов’янських теонімів. Очолював укладання топонімічних словників «Топонімія північно-східної Одещини» (О., 1975), «Топонімія південно-східної Одещини» (О., 1978), «Гідронімія Нижнього Подністров’я» (К.; О., 1981). Автор підручника «Вступ до мовознавства» (К.; О., 1983; 1991; К., 2006), навчальних посібників «Фонетика і фонологія сучасної української літературної мови» (О., 1996), «Сучасна українська мова. Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія» (К., 2006, співавт.), статей в енциклопедії «Słowiańska onomastyka» (Warszawa; Kraków, 2002, t. 1; 2003, t. 2).

Завантажити статтю