Калитко Катерина Олександрівна
КАЛИ́ТКО Катерина Олександрівна (08. 03. 1982, Вінниця) — письменниця. Член НСПУ (2000). Національна премія України імені Т. Шевченка (2023; за книгу поезій «Орден мовчальниць»). Літ. премія «Благовіст» (2001). Закін. факультет гуманітар. і сусп. наук Нац. університету «Києво-Могилян. академія» (2003). Працює журналісткою. Авторка зб. поезії «Та, що любила Каїна», «Посібник зі створення світу» (обидві — Вінниця, 1999), «Сьогоднішнє завтрашнє» (2001), «Портретування асфальтом» (2004), «Діалоги з Одіссеєм: Книга одного чекання» (2005), «Сезон штормів» (2013; усі — Київ), «Катівня. Виноградник. Дім» (2014), «Бунар» (2018; обидві — Львів), «Ніхто нас тут не знає, і ми — нікого» (2019), «Орден мовчальниць» (2021), «Люди з дієсловами» (2022; усі — Чернівці), психол. повістей і оповідань «М.істерія» (К., 2007), «Земля Загублених, або Маленькі страшні казки» (Л., 2017). Для поезії К. притаманні складна образність, що часто відображає трагічність буття, асоціативність поет. мовлення. Досліджує та перекладає сучасну літературу Боснії і Герцеговини.
Рекомендована література
- Антонишин С. Місце під сонцем поезії // Вітчизна. 1999. № 3–4;
- Коцарев О. Катерина Калитко: вдумливість і пластичність смутку // Кур’єр Кривбасу. 2009. № 232/233.
Завантажити статтю
Людина 
 Volodimirivna.jpg)
