Київдіпротранс Науково-дослідний і проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва
«КИЇВДІПРОТРА́НС» Науково-дослідний і проектно-вишукувальний інститут транспортного будівництва — державне підприємство, одна з провідних проектних установ у галузі транспортного будівництва України. Розташ. у Києві. Засн. 1930 як Київ. відділ. «Гіпротрансу» Наркомату шляхів сполучення СРСР унаслідок об’єднання Київ. філії Центр. бюро вузлів і станцій, «Вокзалбуду» та мостовипробув. станції Пд.-Зх. залізниці. Від 1936 після приєднання проект. відділу Пд.-Зх. залізниці — Київ. проектна контора «Київтранспроект», від 1939 — «Київтрансвузолпроект», від 1951 — Держ. проектно-вишукув. інститут «К.», від 2006 — сучасна назва. Перші 10 р. осн. завданням колективу було здійснення корін. модернізації та тех. переоснащення залізнич. транспорту в умовах заг. індустріалізації СРСР, посилення її обороноздатності. У передвоєн. період Інститут виконав знач. обсяг проект. робіт, пов’язаних із удосконаленням залізнич. гілок до сх. і зх. кордонів СРСР. 1941 осн. частину співробітників евакуйовано у м. Магнітогорськ (РФ) для виконання проектів з розвитку залізниць Уралу та Сибіру. 1943 на базі Інституту організовано проектно-відбудовні відділи на Моск.-Донбас. і Пд.-Зх., 1944 — на Одес., Вінн., Львів. і Ковел. залізницях. На поч. 1944, після повернення з евакуації, Інститут розпочав відновлення зруйнованого залізнич. господарства України та Білорусі. У повоєнні роки до сфери діяльності віднесено залізниці на тер. Молдови, Сибіру, Далекого Сходу та центр. р-нів РФ. Нині у структурі — 30 спеціаліз. структур. підрозділів (н.-д., комплекс. технол., вишукувань та проектування залізниць, інж. геології, буд., генпланів, штуч. споруд відділи, 3 архіт. майстерні). Діє філія у м. Ростов-на-Дону (РФ). Інститут виконує екон., геодез. та геол. вишукування, тех.-екон. обґрунтування інвестицій і комплексне проектування: залізниць та автомобіл. шляхів, залізнич. вузлів і станцій, технол. об’єктів залізнич. транспорту, об’єктів транспорту пром. підприємств, мор. портів, зокрема терміналів, пором. залізнич. комплексів, громад. об’єктів, зокрема вокзал. комплексів, залізнич. і автомобіл. мост. переходів, шляхопровід. розв’язок, транспорт. тунелів, облаштувань автоматики, телемеханіки та зв’язку, електропостачання, електрифікації залізниць. Серед унікал. інж. і архіт. споруд, збудованих за проектами «К.», — залізничні вокзали в Києві, Львові, Одесі, Чернігові, Житомирі, Черкасах, Тернополі, Кишиневі, містах Брест, Гомель (обидва — Білорусь), Челябінськ, Барнаул, Магнітогорськ (усі — РФ); залізнич. комплекс пором. переправи на Чорному морі Іллічівськ–Варна; розвід. автодорож. міст з найбільшим у Європі поворот. прольотом довж. 134 м у Миколаєві; пункти переставляння вагонів із широкої колії (країн СНД) на західноєвропейську в м. Чоп і с. Есень Ужгород. р-ну (обидва — Закарп. обл.), великі мости через Дніпро, Десну, Зх. і Пд. Буг, Дністер, Німан, Тису, Бистрицю. Найвагоміші об’єкти остан. років, які збудовані або будуються за проектами та безпосеред. участю Інституту: вокзал. комплекси на ст. Київ-Пасажирський і Дарниця, залізнично-автомоб. міст через Дніпро, адм. будівлі Міністерства транспорту України та Упр. перевезень «Укрзалізниці» в Києві, мор. залізнична поромна переправа в порту Керч на Азов. морі. Фахівцями «К.» виконано низку розроблень фундам. значення в галузі залізнич. транспорту України, зокрема схеми розміщення та розвитку залізниць, гол. сортувал., прикордон., пасажир., вантаж. і припортових станцій; ген. схеми розвитку найважливіших залізнич. вузлів: Київ, Львів, Одеса, Чоп та ін.; схеми розвитку швидкіс. руху поїздів в Україні. Об’єднаний для різних видів транспорту вокзал у Челябінську був визнаний одним із найкращих на залізницях колиш. СРСР. За його проект арх. Л. Чуприн і В. Грищенко отримали премію РМ СРСР. 2003 дир. Інституту (1987–2008) В. Монащенко та гол. архітектор проекту Л. Гоєр за реконструкцію вокзал. комплексу Київ-Пасажирський стали лауреатами Держ. премії України у галузі архітектури. Кількість працівників (2011) — понад 200 осіб. Інститут також очолювали А. Голодов, Г. Борисов, А. Савельєв, А. Компанієць, В. Міленький, П. Мусієнко, М. Богатирьов. Від 2011 дир. — Ю. Семешко. Гол. інж. — Є. Черната, гол. архітектор — О. Петровський. Гол. корпус Інституту (вул. С. Петлюри, № 15) збудований 1956 за проектом арх. Г. Домашенка.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
