Київський бронетанковий завод

КИ́ЇВСЬКИЙ БРОНЕТА́НКОВИЙ ЗАВО́Д  — державне (до 2006 — казенне) підприємство, що спеціалізується на капітальному ремонті й модернізації бронетанкового озброєння та техніки. Підпорядк. держ. концерну «Укроборонпром». Засн. 1935 як автобронетанк. ремонтна база № 7 і була одним із перших танкоремонт. підприємств у СРСР. З-д неодноразово змінював назву, від 2012 — сучасна. 1936 виконано капітал. ремонт танка Т-26, у 1940 уперше в країні освоєно капітал. ремонт двигуна В-2, розпочато освоєння ремонту танка Т-34. Під час 2-ї світової війни завод входив до складу діючих армій фронтів, де здійснював ремонт безпосередньо у військ. частинах. У 1970–80-і рр. проведено докорінну реконструкцію підприємства, освоєно капітал. ремонт танків Т-54, -55, -62, -72; на заводі працювали бл. 2000 осіб. 1971 нагородж. орденом Трудового Червоного Прапора. 2004 освоєно виробництво бронетранспортерів БТР-3Е, БТР-3Е1, БТР-3К з новими двигунами вітчизн. та імпорт. виробництва, автомат. коробкою передач і бойовими модулями (баштами), а також запчастин до них. Серед ін. видів діяльності — ремонт і модернізація спец. техніки, капітал. ремонт дизел. двигунів, виготовлення навч.-тренувал. стендів, агрегатів та тренажерів. Щорічно виконують роботу на суму 280–300 млн грн. Упродовж остан. років завод працює над реалізацією проекту укр. бронетранспортера типу БТР-3 із різними силовими установками та бойовими модулями. Нині впроваджено у виробництво бронетранспортер із рос. двигуном УТД-20 та мех. коробкою передач «КАМАЗ», з нім. двигунами та амер. автомат. коробкою передач «Алісон». Укр. бронетранспортер типу БТР-3 комплектується бойовими модулями БМ-3 та -3М «Штурм», можливе встановлення башти «Катран». Бойові модулі виробництва заводу оснащені гарматою 3ТМ-1 та, при необхідності, гранатометом КБА-117. Кількість працівників (2012) — 984 особи. Кер. будівництва і 1-й нач. заводу — О. Сосенков (1933–36, 1940–42), тривалий час підприємство очолювали П. Папян (1969–79), Д. Босенко (1979–87), С. Яковець (1988–91, 1992–2011), від 2011 — В. Шкавро.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю