Іон
ІО́Н (від грец. ἰόυ — той, який іде) — електрично заряджена частинка, що утворюється внаслідок втрати або приєднання електронів атомами, молекулами, або більшими групами атомів (радикалами). Термін «іон» запропонував англійський фізик М. Фарадей (приблизно у 1830-х роках). Теорію електролітичної дисоціації, яка пояснює утворення іонів у розчинах електролітів, розробив шведський фізико-хімік С. Арреніус (відзначений Нобелівською премією з хімії 1903 року). Позитивно заряджені іони, які мають менше електронів на електронних оболонках, ніж протонів у ядрі, називають катіонами (притягуються до катода); негативно заряджені іони, які мають більше електронів, ніж протонів, називають аніонами (притягуються до анода). Найпростішими іонами є протон (символ Н+ — ядро атома водню, що має позитивний заряд) та електрон (символ е– — елементарна частинка, носій найменшої маси та найменшого електричного заряду). Варто зазначити, що існують також складніші іони, що складаються з кількох атомів (наприклад, сульфат-іон SO42–). Процес утворення позитивних і негативних іонів та вільних електронів з електрично нейтральних атомів і молекул називають іонізацією; процес взаємодії іонів та електронів, що супроводжується утворенням нейтральних атомів і молекул, — рекомбінацією.
Іони (наприклад, натрію, калію, кальцію, хлору) відіграють значну роль у функціонуванні живих організмів: беруть участь у мембранних процесах, утворенні мембранних потенціалів, реалізації рецепції живими організмами зовнішніх факторів, ферментативній активності та багатьох інших біологічних процесах. Іони кисню, азоту та інших газів, а також вільні електрони входять до складу атмосфери, формуючи іоносферу.
Завантажити статтю
