Ільїн Вадим Григорович
ІЛЬЇ́Н Вадим Григорович (05. 01. 1942, Київ — 21. 10. 2024, Москва) — композитор, піаніст, вібрафоніст, саксофоніст, аранжувальник. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1989). Член НСКУ (1972). Лауреат всесоюз. і респ. конкурсів на кращий твір. Закін. Київську консерваторію (1971; кл. композиції М. Скорика). 1961–62 грав у джаз. ансамблі під керівництвом Ю. Братолюбова, 1963 — джаз-оркестрі «Дніпро» під керівництвом І. Петренка. 1963–64 — керівник естрад. оркестрів Мед. інституту, 1966–67 — Жовтн. палацу культури, 1972–74 — вокал. ансамблю «Мрія» (усі — Київ). 1991–2007 мешкав у м. Хайфа (Ізраїль). Від 2008 — у РФ. Як композитор брав участь у фестивалях «Київ-мюзик-фест». Творчість вирізняється багатим мелодизмом. Винятковою популярністю на теренах колиш. СРСР користувалися мюзикли І., що стали новим явищем у муз. театр. творчості, а також своєрідні за мелодикою естрадні пісні. Записав грамплатівки на фірмі «Мелодія».
Додаткові відомості
- Основні твори
- опера «Грім з Путивля» (1980); балети — «Казка про мідяк» (1972), «Жінка в чорному» (1987); мюзикли — «Пізня серенада» (1975), «Товариш Любов» (1977), «Місто на зорі» (1978), «Дамських справ майстер» (за п’єсою М. Старицького «За двома зайцями», 1979, співавт.), «Легенда про княжну Либідь та її братів» (1982); вокал.-симф. — ораторія «Тростянецьке джерело» (1987); для симф. оркестру — Симф. (1971); концерти із симф. оркестром — для скрипки (1970), для контрабаса (1997); концерти з естрадно-симф. оркестром — для фортепіано (1985), для саксофона (1987); п’єси для скрипки і фортепіано; хори, романси; естрадні пісні; музика до театр. вистав, фільмів.
Рекомендована література
- Некрасова Н. Героїка і масштабність // Музика. 1981. № 2.
Завантажити статтю
Людина 
