Імпічмент

ІМПІ́ЧМЕНТ (англ. impeachment, від старофранц. empeechement — осуд, обвинувачення) — одна з форм індивідуальної політичної відповідальності посадових осіб держави (урядовців чи президента) перед представницьким органом, що поєднується із судовою відповідальністю за межами парламенту. Процедура І. від початку і до повного завершення може відбуватися або виключно у межах парламенту (напр., у Великій Британії, де палата громад формулює звинувачення, а палата лордів на його основі ухвалює остаточне рішення), або із залученням судової гілки влади, зокрема у політичних системах президентської республіки в США та президент.-парламентської — у Франції. Так, конгрес США висуває звинувачення і веде розслідування, а сенат приймає рішення про відставку урядовця чи президента (якщо у діях посадової особи виявлено склад кримінального злочину, його справу, за рішенням сенату, передають на розгляд звичного суду). У Франції звинувачення пред’являють дві палати парламенту, а остаточне рішення у справі урядовця чи президента приймає вищий суд держави.

Імпічмент в Україні

Після відновлення державної незалежності України 1991 у Конституцію 1978 внесено зміни та доповнення, якими запроваджено посаду Президента України та введено процедуру його зміщення з посади у випадку порушення ним Конституції чи законів України, хоча сам термін «імпічмент» не запроваджено. Ініціатором відставки міг бути лише Конституційний Суд України, а ВР України долучалась до цього процесу тільки після підготовки висновку Конституційним Судом України.

Конституцією України 1996 передбачено механізм І. для Президента України (у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину), при цьому питання про його усунення з посади шляхом І. повинна ініціювати більшість від конституційного складу ВР України. Якщо таке рішення прийнято, парламент створює тимчасову спеціальну слідчу комісію, на підставі висновків якої ВР України ухвалює рішення про звинувачення Президента України (за нього повинні проголосувати не менш як дві третини депутатів від її конституційного складу). Після цього справу передають до Конституційного Суду України, який повинен вивчити конституційність процесу розслідування, і Верховного Суду України, який повинен надати висновок про те, що в діях, у яких звинувачують Президента України, містяться ознаки державної зради або іншого злочину. На підставі таких висновків ВР України ухвалює рішення про відставку Президента України з посади (за нього повинні проголосувати не менш ніж три четверті депутатів від її конституційного складу).

Завантажити статтю