Іванис Василь Миколайович
ІВА́НИС Василь Миколайович (псевд. — О. Болотенко; 22. 03(03. 04). 1888, станиця Анастасіївська Кубан. обл., нині Краснодар. краю, РФ — 28. 09. 1974, Торонто) — громадсько-політичний діяч. Дійсний член НТШ, чл. УВАН, Укр. істор. товариства. Вивчав економіку в Моск. комерц. інституті, інж. справу — в Новочеркас. політех. інституті (1911–15). З поч. 1-ї світової війни закін. прискорений курс Михайлів. артилер. школи у Петрограді (нині С.-Петербург), брав участь у бойових діях на турец. фронті. Після Лютн. революції 1917 підтримав кубан. фракцію, яка вимагала проголошення незалежності краю і була тісно пов’язана з УЦР. Від 1918 — чл. Кубан. ради, 1919 — міністр торгу і промисловості, 1920 — прем’єр-міністр Кубан. уряду й в. о. отамана кубан. війська. На еміграції мешкав у Чехо-Словаччині, Польщі, Німеччині. Один із засн. і професор (від 1927) Укр. госп. академії в Подєбрадах, від 1932 — професор кафедри хім. технології Укр. тех.-госп. інституту (1945–48 очолював його в Реґенсбурзі). 1936–39 викладав хімію, технологію, фізику і математику в с.-г. ліцеї у с. Черниця (нині Бродів. р-ну Львів. обл.). 1948 виїхав до Канади, був заступник голови упр. НТШ в Канаді, головою братства св. Володимира, ред. його друк. органа «В обороні віри». Співпрацював з період. вид. «Українські вісті» (Німеччина), «Український голос» (Вінніпеґ), «Нові дні» (Торонто), «Кубанський край» (Торонто). 1952–57 — кор. «Голосу Канади». Автор дослідж. з хім. технологій, енергет. господарства й промисловості України та Пн. Кавказу; праць з історії України, Пн. Кавказу, Кубані й козацтва; 5-том. спогадів «Стежками життя» (1958).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Енергетичне господарство України та Північного Кавказу. 1934; Промисловість України і Північного Кавказу. 1937; Козацтво в Україні. 1950; Імперіялізм Московщини, Росії і СССР. 1951; Симон Петлюра — президент України. 1952; Боротьба Кубані за незалежність. Мюнхен, 1968.
Завантажити статтю
Людина 
