Загальної та неорганічної хімії інститут ім. В. Вернадського НАНУ

ЗАГА́ЛЬНОЇ ТА НЕОРГАНІ́ЧНОЇ ХІ́МІЇ Інститут ім. В. Вернадського НАНУ — науково-дослідна установа, що вивчає проблеми загальної та неорганічної хімії. Засн. 1918 як Хім. лаб. у складі Фіз.-мат. відділ. УАН з ініціативи першого президента УАН В. Вернадського. 1931 на базі лаб. та НДІ хімії (до 1929 — н.-д. каф. хімії Київ. політех. інституту) створ. Інститут хімії ВУАН. Від 1945 — Інститут заг. та неорганіч. хімії АН УРСР, від 1993 — сучасна назва. Нині у структурі Інституту — 12 відділів (фізико-неорган. хімії, комплекс. сполук, хімії твердого тіла, мембран. і сорбцій. матеріалів та процесів, газофаз. синтезу неорган. сполук, хім. та інформ. аналізу, електрохім. рафінування металів і металоїдів, високотемператур. електрохім. синтезу, електрохімії розплавлених солей ім. Ю. Делімарського, електрохімії та технології неорган. матеріалів, фотоелектрохімії та хім. джерел струму ім. О. Городиського, електрохімії водних розчинів). До його складу входить СКТБ з експерим. виробництвом. Інститут є осн. наук. центром з координації фундам. та приклад. дослідж. у галузях фіз.-неорган. хімії, неорган. хімії, електрохімії та фіз. хімії. Тут також інтенсивно розвиваються дослідж. у галузі високотемператур. неорган. та координац. хімії у розплавлених, газофаз. та плазмохім. умовах, синтезу, вивчення властивостей та будови діелектр., напівпровідник., оптич., феромагніт. високочистих оксид. матеріалів, надпровідник. кераміки, неорган. сорбентів та координац. сполук рідкіс. і рідкоземел. елементів. Експерим. та теор. розроблення вчених Інституту у галузях фіз. хімії та електрохімії неводних, водних і розплавлених електролітів сприяли встановленню нових закономірностей у галузі хімії розплавів та стали основою нової галузі промисловості — піроелектрометалургії. Вивчення кінетики та механізмів електрохім. процесів дозволило створити новітні технології одержання надчистих елементів, функціонал. покриття, технології захисту довкілля. В Інституті створ. технології одержання низки благород., платин., кольор., рідких та розсіяних металів. Інститут видає «Украинский химический журнал». Функціонують координац. ради НАНУ з проблем неорган. хімії та електрохімії. В Інституті працюють 95 н. с., зокрема 2 академік, 4 чл.-кор. НАНУ та 18 д-рів і 67 канд. наук. Серед визнач. науковців — В. Кістяківський, В. Плотніков (1931–41 — директор), А. Думанський (1945–60 — директор), А. Бабко, Ю. Делімарський (1960–73 — директор), Л. Кульський, О. Городиський (1973–92 — директор), Ф. Овчаренко, К. Яцимирський, С. Волков (від 1992 — директор), А. Білоус, Я. Фіалков, В. Ізбеков, В. Сажин, І. Шека, В. Шаповал, О. Зарубицький, В. Бєляков, В. Огенко, А. Омельчук, В. Пехньо (2016-24 — директор).

Завантажити статтю