Зоонози

ЗООНО́ЗИ (від зоо… і грец. νόσος — хвороба, захворювання) — інфекції, спільні для тварин і людини, збудники яких паразитують в організмі певних видів тварин. Джерелом інфекції (інвазії) для людини є хворі тварини — носії збудників. Збудники З. не можуть циркулювати в людському організмі, лише при деяких з них (чума, жовта лихоманка) джерелом інфекції є хвора людина. До зооантропонозів зараховують понад 100 захворювань. Їхні особливості вивчали Є. Павловський, К. Скрябін, С. Вишелеський та ін. Кількість відомих інфекцій, які зустрічаються в природ. умовах у людей та тварин, постійно збільшується внаслідок відкриття нових і ознайомлення з біологією збудників маловивчених хвороб. За етіологією класифікують на З., спричинені бактеріями (бруцельоз, сибірка, сап, туберкульоз, правець), грибками (актиномікоз, парша, мікроспороз, пліснявка), спірохетами (лептоспіроз, семиденна лихоманка), вірусами (ящур, віспа, сказ), найпростішими (малярійні хвороби, сонна хвороба, афр. і амер. трипаносомози людини, тропічна спленомегалія, сх. виразка), паразитами (протозоонози — токсоплазмоз, гельмінтози — трихінельоз, ехінококоз, теніоз целюлозний, токсокароз), членистоногими (короста). Боротьба з З. у тваринництві передбачає терапію, імунізацію і дегельмінтизацію, а також відповідні вет.-сан. заходи (дезінфекція, дезінсекція, дератизація та ін.). Профілактику їх у людини здійснюють з урахуванням епідеміол. ролі тварин, а також особливостей шляхів передачі збудника. Необхід. заходами є вет.-сан. контроль, захист людей від зараження при догляді за тваринами, контроль за кількістю гризунів. Крім того, важливо забезпечувати захист людей від кровосис. комах і кліщів, імунізацію окремих груп насел. за епідеміол. показниками тощо. При недотриманні зоогігієн. та сан. вимог за умов скупченого проживання людей і утримання с.-г. тварин З. завдають знач. збитків. У вет. медицині терміном «З.» іноді називають будь-які інфекц. захворювання тварин.

Розмір шрифту

Зоонози

Рекомендована література

Інформація про статтю