Жовква

ЖО́ВКВА (до 1603 — Винники, 1603–1944 — Жолкев, Жолків, 1951–91 — Нестеров) — місто Жовківського району Львівської області, райцентр. Знаходиться на р. Свиня (притока Рати, бас. Зх. Бугу), за 25 км від обл. центру, за 35 км від укр.-польс. кордону, на розвилці міжнар. автошляхів Львів–Рава-Руська–Варшава, Львів–Ковель–Брест. Площа 6,4 км². Насел. 13 316 осіб (2001, складає 94,7 % до 1989): українців — 98,4 %, росіян — 1 %, поляків — 0,3 %, євреїв — 0,1 %. Залізнична станція. Має автобусне сполучення зі Львовом. Уперше згадується у писем. джерелах 15 ст. як с. Винники, яке належало шляхтичу Древенті. Від 1560 — у власності магнат. роду Жолкевських, пізніше — Собеських та Радзивіллів. 1594–1600 на тер. Винників корон. гетьман Речі Посполитої С. Жолкевський заснував укріплене місто-фортецю та побудував замок. 1603 надано Маґдебур. право та закріплено назву Жолкев. У 17 ст. місто стало знач. торг. центром, мало привілеї на винокуріння та дозвіл на проведення 2-х щотижневих базарів і 4-х ярмарків на рік. Від 2-ї пол. 17 ст. Ж. — резиденція та адм. центр приват. володінь польс. короля Яна ІІІ Собеського. У 17–18 ст. Ж. постала як осередок релігії, культури та мистецтва, євр. філос. думки і книгодрукування. Ян ІІІ Собеський розбудував у Ж. закладений його матір’ю чол. домінікан. монастир, заснував жін. домінікан. монастир, монастир о. Василіян (див. Жовківський монастир Різдва Христового), допомагав у буд-ві нової великої синагоги. У ті часи Ж. вважали одним з найкрасивіших приват. міст-резиденцій Європи, яким захоплювалися численні почесні гості та прочани. Тоді ж у Ж. перебралася значна кількість купців і майстрів, що сприяло розвитку ремесел і промислів. Відомою стала Жовків. школа живопису та різьблення на дереві 17–18 ст., яка мала визначал. вплив на становлення і розвиток стилю бароко в мистецтві регіону. У 17 — 1-й пол. 20 ст. у Ж. працювали відомі художники, скульптори та архітектори, зокрема М. Альтальмонте (Ґоґенберґ), Ш. Богушович, П. Бебер, Ю. Буцманюк, В. Зичливий, Е. Ковач, І. Кондзелевич, А.-В. Лоцці, Я. Матейко, В. Петранович, А. Прихильний (А.-Н. Ваберене), І. Руткович, П. Римлянин (П. Домінічі), С. Андреас, П. Щасливий (П. де Дукато Клеменсі), А. Шлютер, Ю. Шимонович-Семігоновський. 1690 євр. друкар з Амстердама Урі Фебус га-Леві заснував тут друкарню, завдяки чому згодом місто стало одним із найбільших осередків євр. друкарства у Речі Посполитій. Наприкінці 17 ст. Ж. з насел. бл. 2 тис. осіб налічувала 5 великих монастирів, 4 костели, 5 церков з числен. братствами, 2 синагоги, діяли євр. духовна школа та 3 друкарні. Після смерті короля місто ще кілька десятиліть 18 ст. зберігало високий престиж, залишалося одним з найшанованіших у королівстві, при замку королевичі утримували 1,5-тисячне військо. Під час Визв. війни під проводом Б. Хмельницького (за твердженням І. Крип’якевича та ін. дослідників, народився в Ж. і навч. у брат. школі) козац. загони двічі проходили через Ж. — у листопаді 1648 і у вересні 1655. Від грудня 1706 до кін. квітня 1707 у жовків. замку знаходилася ставка рос. царя Петра І. У січні 1707 у Ж. за його замовленням виконано перші зображення 32-х літер граждан. шрифту. У квітні 1707 у жовків. резиденції царя перебував також гетьман І. Мазепа, де, зокрема, довідався про його плани реорганізувати Гетьманщину. З Ж. він розпочав таємні переговори зі швед. королем про союз у боротьбі з Москвою. У 50-х рр. 18 ст. у період міжусобиць, війн і поступового розвалу Польс. королівства розпочався стрімкий занепад Ж. Під час епідемії 1770 загинуло бл. 7 тис. мешканців (майже все насел. міста). Після 1-го поділу Польщі 1772 Ж. увійшла до складу Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина) і стала адм. центром округу. На поч. 19 ст. в місті почав працювати цегел. завод, 1890 — склороб. завод, на поч. 20 ст. споруджено спирт. завод й олійницю, прокладено залізницю. Жит. займалися кустар. ремісництвом і дріб. торгівлею. Наприкінці 19 — на поч. 20 ст. тут прослідковувався ще один період бурхливого розвитку та розбудови, який був перерваний 1-ю світ. війною. В умовах заг.-європ. піднесення у Ж. активізувався нац.-демократ. рух українства. Працювала Жовків. Руська Рада, діяли осередки укр. партій, товариства «Просвіта», зародився сокіл.-стрілец. рух. Під час 1-ї світової війни місто кілька разів переходило з рук у руки. Рос. війська спалили замок (відбудовано у міжвоєн. період), зруйнували значну частину житл. забудови міста, частину мешканців вивезли до Росії. Від 1919 Ж. — у межах кордонів Польщі, від 1939 — УРСР. У 1920-х рр. Ж. стала важливим видавн. центром чернечого греко-катол. Чину св. Василія Великого. Від 1940 — райцентр. Під час нім.-фашист. окупації (29 червня 1941 — 24 липня 1944) чисельність насел. зменшилася у 5 разів. До серед. 1950-х рр. діяло підпілля ОУН–УПА. Жит. зазнали сталін. репресій. 1951 Ж. перейменовано на честь рос. пілота П. Нестерова, який 8 вересня 1914 недалеко від міста здійснив у повітряному бою перший таран. удар, збивши австр. літак барона Розенталя. 1994 віднесено до 1-ї категорії істор. міст України. Нині Ж. — один з гол. турист. центрів регіону. На пд. околиці у невеликих масштабах здійснюють розробку покладів глини для виробництва керам. цегли. Побл. міста виявлено також напірні сірководн. води з т-рою на поверхні 39 °С. Осн. підприємства: «Жовківський завод “Шляхіндустрія”», завод «Автомат», хлібозавод. Функціонує видавництво «Місіонер». У місті — 3 заг.-осв. школи, 3 дитсадки, спецшкола-інтернат для дітей з вадами слуху, рай. Центр. дит. та юнац. творчості; центр. рай. лікарня, рай. поліклініка, СЕС; Нар. дім (народні чол. хорова капела «Діброва», жін. вокал. ансамбль «Журавка», хорова капела «Розточчя»), центр. рай. б-ка, рай. бібліотека для дітей, кінотеатр, дит. школа мистецтв, музей історії Жовків. друкарні о. Василіян, філія Львів. галереї мистецтв; готель, відділ. 4-х банків. Є 2 ДЮСШ, громад. дит. спорт.-оздоров. велосипед. та духовно-лицар. клуби. Реліг. громади: 4 — УГКЦ; УАПЦ, УПЦ МП, РКЦ, євангел. християн-баптистів, християн віри євангельської. На тер. Державного історико-архітектурного заповідника у м. Жовква — понад 100 пам’яток архітектури і містобудування, зокрема 49 пам’яток архітектури нац. значення, 2 ренесансні містобуд. комплекси, 2 пам’ятки садово-парк. мистецтва, 19 пам’яток історії та монумент. мистецтва. Пам’ятки архітектури заг.-європ. значення: замок (1594), ренесанс. парафіял. костел св. Лаврентія (1606), барок. ансамбль домінікан. костелу та монастиря (1653), ренесансна синагога (1692–1700), дерев’яні церкви Різдва Пресвятої Богородиці (1705) та Пресвятої Трійці (1720), ренесанс. ансамбль житл. забудови ринк. площі (17 ст.). За 5 км від Ж. знаходиться пам’ятка археології заг.-держ. значення — городище давньорус. м. Щекотин (12–13 ст.). Серед дослідників Ж. — вірм. історик 19 ст., монах Домінікан. ордену С. Баронч (автор кн. «Пам’ятки міста Жовкви»; мешкав тут 1842–45), галиц. краєзнавець 19 ст. А. Шнайдер (пройшли дит. роки, проживав 1853–58), історик, академік АН УРСР І. Крип’якевич (працював 1929–34 у Жовків. гімназії). Видатні уродженці: хімік, академік Польс. АН С. Нементовський, архітектор, д-р архітектури О. Кузьмич, зоолог Е. Жарський; художники 18 ст. І. Кондзелевич та В. Петранович, засл. художник України Ю. Сяркевич; опер. співак (тенор), актор С. Волошко, композитор Р. Цись.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю