Жолдак Олесь Іванович
ЖОЛДА́К Олесь (Олексій Іванович; 30. 03. 1918, с. Верблюжка, нині Новгородків. р-ну Кіровогр. обл. — 08. 06. 2000, Київ) — поет. Батько Б. Жолдака. Член НСПУ (1961). Літ. премія ім. Остапа Вишні (1987). Учасник 2-ї світової війни. Бойові та уряд. нагороди. Закін. Запоріз. пед. інститут (1940). Працював у пресі, зокрема в г. «ЛУ» та ж. «Перець». Почав друкуватися від 1937. Його поезії відображають події воєн. часу, трудову наснагу мирних літ, пройняті почуттям людяності й добра. Ж.-гуморист звертав увагу і на білялітературну метушню, ґротескно увиразнивши типаж сприт. й меткого ділка від літ-ри, і забронзовілого у роздутих амбіціях наставника молодої літ. зміни, ураженого хворобою невиліков. менторства, і чоловіка, який перевиконує план виробництва літ-ри та звеселяє себе новими й новими звершеннями, не помічаючи, однак, тієї обставини, що не своєю справою займається. Літ. пародії Ж. характерна точність у копіюванні стилю пародійов. автора. Працював і в галузі худож. перекладу, зокрема з білорус., рос., серб., хорват., польс. мов.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Орлята. 1953; Відколювання номерів. 1960; Перевесло. 1964; Вибрики Пегаса. 1968; 1988; Рівновага. 1978; Маститі мастаки. 1983; Щоб не журився колос. 1995 (усі — Київ).
Рекомендована література
- Слабошпицький М. Літературні дуети Олеся Жолдака // УМЛШ. 1987. № 6;
- Сом М. Поет і воїн // Київ. 1989. № 9.
Завантажити статтю
Людина 
