Дузь Іван Михайлович
ДУЗЬ Іван Михайлович (18. 11. 1919, містечко Волочиськ, нині місто Хмельн. обл. — 21. 11. 1994, Одеса) — літературознавець. Доктор філологічних наук (1967), професор (1970). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Одес. університет (1947). Від 1952 працював у ньому: декан філол. факультету (1957–64, 1970–81), водночас завідувач кафедри укр. літ-ри (1972–88), професор (1988–94). Автор праць з історії укр. літ-ри, методології та методики викладання літ-ри, зокрема «Міжнародне значення української радянської літератури» (1959), «Публіцистика Павла Тичини: Учб.-метод. посібник» (1960), «Українська радянська сатира 20-х років: Учб. посібник» (1962; усі — Одеса), «Вивчення творчості Остапа Вишні в школі: Посібник для вчителів» (К., 1970). Досліджував життя і творчість укр. письменників («Павло Усенко: Крит.-біогр. нарис», К., 1958; «Олександр Корнійчук: Літ. портрет», К., 1963; «Петро Панч: Літ. портрет», К., 1968; «Степан Олійник: Крит.-біогр. нарис», О., 1968; «Остап Вишня: Нарис про творчість», К.; О., 1989; «Смішного слова чародій: Худож.-докум. нариси», О., 1989; «Котляревський і чорноморське козацтво: Літературознавчий нарис», О., 1994; «Шевченко і Одеса: Літературознавчі нариси», О., 1994), а також письменників, репресованих у 30–40-х рр. («Переможці забуття: Літ.-крит. нариси», 1992; «Сквозь тернии ГУЛАГа», 1993; обидві — Одеса), діячів укр. театру («Марія Садовська», 1957; «Іван Едуардович Замичковський», 1962; «Театр імені Жовтневої революції: Одес. держ. укр. муз.-драм. театр ім. Жовтневої Революції», 1975; усі — Київ). Написав кн. спогадів «З відкритим серцем» (1974), «На все життя» (1986; обидві — Одеса), «Високе осяяння душі» (К., 1990).
Рекомендована література
- Іван Михайлович Дузь: Біобібліогр. покажч. О., 1980;
- Спогади про Івана Михайловича Дузя. О., 2004;
- Професори Одеського (Новоросійського) університету: Біографічний словник: У 4 т. 2-е вид., О., 2005.
Завантажити статтю
Людина 
