Дніпропетровський лакофарбний завод
«ДНІПРОПЕТРО́ВСЬКИЙ ЛАКОФА́РБОВИЙ ЗАВО́Д» — підприємство з виготовлення лакофарбових матеріалів промислового та побутового призначень. Розташ. у Дніпропетровську. Засн. 1945. Його будівництво було зумовлене необхідністю забезпечення прогрес. лакофарб. матеріалами відновлюваних об’єктів нар. господарства. 1947 на підприємстві виготовлено першу продукцію — густотерті олійні фарби, 1955 завершено формування центр. завод. лаб. У 1950-х рр. тут введено в дію цинк. білил, метал. тари та лакомасляний цехи, у 1960–70-х рр. — емалей і алкід. смол, масляних емалей, водоемульсій. фарб цехи, очисні споруди та систему закритого водозабезпечення. 1971–94 завод носив ім’я рос. вченого-природодослідника, філософа М. Ломоносова. Від 1994 — ВАТ. У 2-й пол. 1990-х рр. на підприємстві проведено реконструкцію. Нині серед продукції (понад 100 видів) «Д. л. з.» — допоміжні матеріали; акрилові, полівініл-ацетатні фарби; нітроцелюлозні, алкідні, на полімеризацій. смолах лаки; гліфталеві смоли; вододисперсійні, нітроцелюлозні, на полімеризацій. смолах, алкідні ґрунтівки; нітроцелюлозні, на полімеризацій. смолах, епоксидні, алкідні емалі. Лакофарб. матеріали підприємства відповідають стандартам якості та сан. нормам України. Їхній асортимент постійно розширюється та удосконалюється з урахуванням швидкозмін. кон’юнктури ринку. «Д. л. з.» має найпотужніший та технічно найоснащеніший цех синтезу лаків в Україні. Значну кількість продукції цеху купують укр. виробники лакофарб. матеріалів, що не мають у своїй структурі аналог. виробництва. Осн. напрями експорту: РФ, Білорусь, Молдова, Казахстан, Грузія. Кількість працівників (2007) — бл. 600 осіб (1945 — 13, 1956 — 800, 1966 — 1273 особи). Перший дир. — М. Шейко, 1956–66 — Д. Семенников, 1966–79 — Г. Сокуренко, 1979–2005 — Є. Василенко, 2005–07 — Ю. Козак, від 2007 — Ю. Мазепа.
Рекомендована література
- Катеринослав–Дніпропетровськ — 225: Видатні особистості та обличчя міста. Дн., 2001.