Добровольча армія
ДОБРОВО́ЛЬЧА А́РМІЯ — одне з найбільших білогвардійських збройних формувань на Півдні Росії 1917–20. Створ. за добровол. принципом у м. Новочеркаськ (нині Ростов. обл., РФ) у листопаді–грудні 1917 генералом від інфантерії М. Алексєєвим. Первісна чисельність — 500 осіб. Офіц. назву отримало 25 грудня 1917 (7 січня 1918), коли його очолив генерал від інфантерії Л. Корнілов. У лютому 1918 під тиском більшов. військ Д. а. (4 тис. осіб) залишила Дон і відійшла на Кубань, здійснивши 1-й Кубан. («Льодовий») похід. Під час походу відбулося об’єднання з Кубан. армією, завдяки чому чисельність Д. а. зросла до 6-ти тис. осіб. У ході штурму 10–13 квітня 1918 м. Єкатеринодар (нині м. Краснодар, РФ) загинув Л. Корнілов. Армію очолив генерал-лейтенант А. Денікін, який повернув її знову на Дон, де розпочалося антибільшов. повстання. 23 червня 1918 розпочався 2-й Кубан. похід Д. а. (8–9 тис. осіб), у ході якого захоплено майже весь Пн. Кавказ. У жовтні 1918 чисельність Д. а. становила 40 тис. осіб. Після організації в січні 1919 ЗС Пд. Росії (ЗСПР) Д. а. стала основою для формування Кавказ. Д. а. (командувач — генерал-лейтенант П. Врангель) і Кримсько-Азов. Д. а. (генерал-лейтенант О. Боровський). У травні 1919 в результаті перегрупування Д. а. відновлено (командувач — генерал-лейтенант В. Май-Маєвський). Її основою стало найбоєздат. об’єднання ЗСПР — 1-й армій. корпус (командувач — генерал-лейтенант О. Кутепов), ядро якого складали іменні частини — Корнілов. ударний, Марков., Дроздов., Алексєєв. полки. До Д. а. також входили 2-й армій. корпус (командувач — генерал-лейтенант М. Промптов), 5-й кінний корпус (генерал-лейтенант Я. Юзефович), 3-й Кубан. кінний корпус (генерал-лейтенант А. Шкуро), від вересня 1919 — Київ. група військ генерал-лейтенанта М. Бредова. До кінця травня 1919 Д. а. захопила Донбас, 25 червня 1919 — Харків. У ході заг. наступу на Москву восени 1919 Д. а. (50 тис. осіб) окупувала майже всю Лівобережну Україну, Пд. України й значну частину Правобереж. України із Києвом. Незважаючи на відверто антиукр. політику денікін. адміністрації (див. Денікінщина), уряд Директорії УНР намагався домовитися з командуванням ЗСПР про організацію спіл. дій проти Червоної армії. Але порозуміння досягнуто не було, і 21 вересня 1919 Д. а. розпочала бойові дії проти Армії УНР, а 24 вересня 1919 Директорія УНР оголосила війну ЗСПР. У ході контрнаступу більшов. військ Пд. фронту (11 жовтня — 18 грудня 1919) Д. а. зазнала нищівної поразки. Під час відступу командування перейшло до генерала П. Врангеля. У січні 1920 Д. а. реорганізовано у Добровол. корпус.
Рекомендована література
- Деникин А. И. Поход на Москву: «Очерки русской смуты». К., 1990;
- Карпенко С. В. Очерки истории Белого движения на Юге России (1917–1920). Москва, 2006;
- Ковальчук М. Невідома війна 1919 року: українсько-білогвардійське збройне протистояння. К., 2006.