Крути
КРУ́ТИ — проміжна станція Південно-Західної залізниці на лінії Бахмач–Ніжин. Розташована побл. с. Пам’ятне Борзнянського р-ну, за 3 км від однойменного села Ніжинського р-ну (обидва — Чернігівська обл.) та за 146 км від Києва. Станцію Крути відкрито 1868. У 1-й пол. 1890-х рр. вона стала вузловою: 1891 прокладено лінію до Чернігова, 1894 — до станції Ічня (нині Чернігівська обл.). Від 1920-х рр. — проміжна (залізничні колії прокладено до Чернігова та Прилук з Ніжина, а від К. розібрано).
Битва під Крутами
16(29) січ. 1918 у К. відбувся бій загону юнкерів 1-ї Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького (4 сотні по 150 юнкерів, 20 старшин, 18 кулеметів; командир — сотник А. Гончаренко) та 1-ї сотні новоствореного студентського куреня (115–130 добровольців — студентів Українського національного університету, Київського університету, гімназистів старших класів; командир — сотник Омельченко) з більшовицькими військами (6 тис. червоногвардійців і матросів), які наступали на Київ. Незважаючи на нерівність сил, українській стороні вдалося відбити кілька атак (наступ розпочався бл. 9-ї години ранку, бій тривав понад 5 год.). Через небезпеку оточення А. Гончаренко наказав відійти до ешелону, який чекав за 2 км. Юнкери відступали під прикриттям насипу, а у студентської сотні спереду та позаду була відкрита місцевість. З цієї причини сотник Омельченко вирішив спочатку багнетною атакою відбити супротивника. Оскільки студентам протистояли професійні вояки, сотня зазнала значних втрат. Одна із чот студентської сотні потрапила в полон — відступаючи, вона втратила у сутінках орієнтир і вийшла на станцію, вже зайняту більшовиками. Втрати українців склали бл. 300 вбитих, поранених і полонених (27 юнаків розстріляно). Командування Армії УНР розуміло стратегічну важливість оборони бахмацького напряму, однак унаслідок різних причин не змогло надіслати підкріплення. Зокрема у цей час поблизу залізничної ст. Бобрик (нині Шевченкове Бровар. р-ну Київ. обл.) був Гайдамацький кіш Слобідської України під керівництвом С. Петлюри, однак він, отримавши звістку про повстання на заводі «Арсенал» (16–22 січня (29 січ. — 4 лютого) 1918) — збройний виступ, організований Київським комітетом більшовицької партії проти УЦР, — вирушив у Київ.5 березня 1918 Військовим міністерством УНР утворено комісію для з’ясування обставин бою під К. До її складу увійшов чл. УЦР О. Шульгин, який втратив у цьому бою брата В. Шульгина. Через 2 тижні тіла 28-ми студентів перевезли до Києва та перепоховали на Аскольдовій могилі. На похороні М. Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями. Того ж року П. Тичина написав вірш «Пам’яті тридцяти». До теми бою під К. також зверталися інші письменники, зокрема Б.-І. Антонич, С. Гординський, О. Лятуринська, Є. Маланюк, О. Степаненко. Значну кількість картин, гравюр, плакатів створили художники, які мешкали на еміграції. Водночас за межами СРСР вийшло безліч розвідок, які стосувалися бою під К. Радянські історики здійснювали неправдиве висвітлення цих подій. Справжню славу захисникам К. в Україні повернуто після здобуття нею незалежності. 1998 поблизу станції встановлено пам’ятний знак, 2006 — меморіал «Пам’яті Героїв Крут», 2008 відкрито музей. Також насипано символічну могилу. Кілька учасників бою були поховано й на території с. Крути. Донині збереглася одна з могил.
29 січня відзначають День пам’яті Героїв Крут.
Село Крути
Село Крути, від якого отримала назву станція, засноване в 1-й пол. 16 ст., Пам’ятне (підпорядк. Печівській сільській раді) — як пристанційне селище (тривалий час також називалося Крути) водночас із прокладенням залізниці. За переписом населення 2001, у Крутах (пл. 3,39 км2 ) нараховувалося 1330, у Пам’ятному — 401 особа. Крутівській сільській раді підпорядковані села Бакланове, Діброви, Поляна. Жителі Крут брали участь у Визвольній війні під проводом Б. Хмельницького. 1866 там було 113 дворів, мешкало 940 осіб, 1897 — відповідно 245 і 1710. Більшовицьку владу встановлено остаточно 1920. Під час голодомору 1932–33 померло понад 40 осіб. Від вересня 1941 до вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювали 739 жителів, із них 421 загинув. Нині у Крутах функціонує селекційно-дослідна станція «Маяк» Інституту овочівництва та баштанництва НААНУ. Є загальноосвітня школа, дитсадок; Будинок культури, бібліотека; дільнична лікарня. Діє церква архангела Михаїла.
Рекомендована література
- Єфремов С. Дорогою ціною // Нова рада. 1918, 20 берез.;
- Пам’яті юнаків-героїв, замордованих під Крутами // Вісн. політики, літ-ри й життя. Відень, 1918;
- Дорошенко Д. Пам’яти тих, що полягли під Крутами // Давній Р. Про Січових Стрільців. Відень, 1921;
- Зленко П. Крути: Бібліогр. покажч. // Гуртуймося. 1933. Ч. 10;
- Зарицький В. Крутянська подія. Чикаґо, 1972, 2001;
- Лукасевич Л. Світлій пам’яті товаришів по зброї, що загинули в бою під Крутами 29.1.1918 р. Нью-Йорк, 1982;
- Правдюк О. Крути в літературі і фольклорі (До 75-річчя подвигу Київського студентського куреня Січових Стрільців) // НТЕ. 1993. № 1;
- Герої Крут: Лицарський подвиг юних українців 29 січня 1918 р.: Спогади, статті, відгуки, оцінки. Дрогобич, 1995;
- Божко О. Крути в документальних свідченнях // КС. 1996. № 2–3;
- Тинченко Я. Перша українсько-більшовицька війна (грудень 1917 — березень 1918). К., Л., 1996;
- Бій відлунав…: На відзначення 89-ї роковини трагедії під Крутами. Чг., 2006;
- Меморіал Пам’яті Героїв Крут. [Чг.], 2009;
- Крути. Січень 1918 року: Док., мат., дослідж., кіносценарій. К., 2010;
- Бій під Крутами в національній пам’яті: Зб. док. і мат. К., 2013.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
